Меценатство – це соціальний капітал

Я переконаний, що як і в більшості сфер нашого життя, першопроходцями змін мають бути підприємці. Дехто з них вже займається благодійністю, меценатством і проєктами соціальної видповідальності. Але більшості не вистачає відповіді на питання: чому бізнесмен повинен займати більш активну соціальну позицію?

Річ у тім, що успішний підприємець впливає на суспільство значно більше, ніж він чи вона це собі уявляє. Суспільство та бізнес взаємозалежні. Йдеться не лише про податки та робочі місця – йдеться про соціальний капітал. Якщо просто, то це оцінка якості взаємодії компанії та суспільства. Компанії, які справедливо оплачують роботу працівників та послуги постачальників, які створюють якісний продукт, які дбають про довкілля та добробут місцевої громади, збільшують власний соціальний капітал. Ті, хто лише використовує ресурси планети та громади для себе, руйнують його.

Оцінка соціального та екологічного впливу бізнесу вже стала світовим трендом нарівні з Цілями сталого розвитку ООН. Навіть майбутні інвестиції розглядаються під цим кутом. Наприклад, одна із компаній "четвірки", PwC, має власний інструментарій повної оцінки впливу бізнесу – Total Impact Measurement & Management (TIMM). В 2014 році до компанії звернулась корпорація Siemens з проханням оцінити проєкт розширення вітроелектростанції Clyde Wind Farm у Шотландії. Місцева влада та уряд побоювались, що проєкт створить більше переваг для інших країн, ніж для Великобританії. Але дослідження показало, що незважаючи на виробництво турбін у Данії, більшу вигоду в довгостроковому вимірі отримає саме місцева громада.

Не тільки світові корпорації, але й малі та середні бізнеси є вагомими соціальними гравцями для своїх місцевих громад і країн. Тому важливо, щоб вони усвідомлювали, що крім фінансового результату для себе, вони повинні все більше солідаризуватися та гармонізуватися із оточуючим середовищем. Від якості їхньої взаємодії з соціумом залежатиме і якість життя людей, і майбутнє їхнього бізнесу.

Напрямки для меценатства можуть бути якими завгодно – від безпосередньої допомоги громадянам і благодійним фондам до підтримки соціальних проєктів та імпакт-інвестування. Наприклад, якщо допомагати розвитку освіти, то зростає рівень людського капіталу. Якщо розвивати місцеву інфраструктуру, то підвищується добробут людей в цілому та капіталізація власного бізнесу. Тобто створюючи нову якість життя для громади, ти створюєш нову якість життя і для себе, і для прийдешніх поколінь.

Відомі на весь світ бізнесмени це розуміють. Саме тому Білл Гейтс, Уоррен Баффет, Пол Аллен, Марк Цукерберг і сотні інших приєднались до ініціативи The Giving Pledge (Клятва дарування). Вони пообіцяли пожертувавти половину власних статків на благодійність протягом життя або після смерті.

Варто зазначити, що українські підприємці можуть брати приклад не тільки із зарубіжних філантропів. У нашій історії теж були рольові моделі. На мене справила надзвичайне враження книга "Перший олігарх" про Михайла Терещенка, яку написав його правнук, Мішель Терещенко. Більшість сучасників сприймає Терещенків як надбагатих землевласників та цукрозаводчиків. Але вони, і особливо Михайло, були також впливовими меценатами.

За оцінками, близько 80% прибутку родинного бізнесу спрямовувалось на благодійництво. І це не просто слова. Спадок соціального капіталу Терещенків дотепер можна побачити в Києві на власні очі. Наприклад, Микола Терещенко робив пожертву на будівництво 4-ї та 5-ї гімназій – зараз це будівлі поліклініки СБУ та Українського транспортного університету відповідно. Він вклав кошти у безплатну лікарню цесаревича Миколи – тепер це одне з приміщень дитячої лікарні Охматдит. Так само коштом Михайла Терещенка збудовано міське реальне училище на Ярославовому Валу, де знаходиться один із корпусів Київського Національного Університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. А Київський університет ім. Бориса Грінченка зараз розташовується у будівлі жіночої торговельної школи імені Пелагеї Терещенко.

Це лише частина спадку Терещенка. Він міг бути й більшим, якби не більшовицький переворот. Комуністи не тільки ліквідували приватну власність, але й фактично криміналізували благодійність – адже в "соціалістичному раю" монополія на створення добробуту для громадян належала владі. Можливо, саме тому ми й досі чуємо контргаргумент проти благодійності: "Чому я маю допомагати іншим, коли є держава?"

Успішний бизнес повинен розвиватись сам і водночас допомагати розвитку суспільства, в якому він став успішним. Бізнес наразі швидший, активніший та ефективніший за державу. Крім добрих справ, меценатство означає інший статус для компанії та інший рівень самореалізації для підпріємця. І не варто сором'язливо мовчати про благодійність та соціальні проєкти – це не піар, а стимул для інших підприємців долучатись.

Я вважаю, що меценатство є логічним етапом розвитку будь-якої людини. Якщо ти не переходиш на рівень віддачі, то ти не можеш розвинутись до духовного рівня. Бо всі ми частина Всесвіту і людства. Протягом нашого життя ми повинні еволюціонувати до такого рівня свідомості. Якщо цього не робити, а лише брати для себе, то ти ніколи не розвинешся як повноцінна особистість і не будеш щасливим.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.