Знайти своє призначення в житті
В Україні не ведеться статистика, який відсоток випускників університетів, інститутів, коледжів надалі працює за отриманим фахом. Оцінки експертів говорять, що їх приблизно третина. В США такі заміри колись проводили, і виявили схожу цифру для випускників коледжів – лише 27%.
Виходить цікава ситуація, що більшість молоді не працює за спеціальністю, яку отримує. Додаймо сюди те, що всі хочуть бути щасливими. Але в кінцевому рахунку на планеті щасливих мало. І справа не в грошах, як у нас часто думають, В міжнародному індексі щастя навіть США лише на 14 місці світового рейтингу, а Україна – аж на 69.
На мою думку, витрати років життя на навчання нецікавому фаху, як і відчуття нещасливої долі мають спільну причину. Люди не розуміють важливість пошуку своєї місії, свого призначення.
Цьому не вчать ані в школах, ані в університетах, ані вдома. Але це те, від чого залежить наша самореалізація та наше відчуття щастя. І, як правило, пошук покликання не швидкий процес. Тому чим раніше це зробити, тим краще.
В нашому суспільстві багато уваги приділяється зовнішнім атрибутам – зокрема, престижному університету та престижній спеціальності. Я застав часи, коли батьки дуже хотіли бачити дітей економістами або юристами. Конкурси на ці спеціальності були колосальними. Але ж ми бачимо, що навколо нас не одні лише юристи-економісти. Проте фокус на зовнішніх проявах не закінчується з дипломною роботою. Далі йдуть нерухомість, марки та моделі автомобіля, годинники, рейтинги тощо. Це все назовні. А що відбувається у нас в душі та свідомості?
Східна мудрість більш фокусується на внутрішньому світі. Тому слово, яке означає усвідомлення власного покликання, прийшло до нас з Японії. Ви його напевне знаєте – кілька років тому була мода говорити про "ікіґай". Це така діяльність, що наповнює життя людини сенсом, дарує їй задоволення та щастя в кожну мить у кожній деталі. Суттєвим моментом є те, що при цьому питання фінансової винагороди взагалі не стоїть на першому і навіть на третьому плані. Пошук свого власного ікіґай є надзвичайно важливим особистим завданням у житті та може зайняти десятки років.
Для тих, хто все ж хотів би пришвидшити роботу над пошуком власного покликання, є низка книг. Наприклад, "Мистецтво мріяти" Барбари Шер, "Покликання. Як знайти те, для чого ви створені, та жити в своїй стихії" Кена Робінсона чи "Щасливий" Деррена Брауна. Щодо феномену ікіґай є книга Кена Моґі, яка зветься просто: "Маленька книгі ікіґай".
В цілому, як у історіях успішного знаходження покликання іншими людьми, так і в методиках, є багато спільного. Ключовий мотив – знайти індивідуальні таланти та пристрасті, які нас захоплюють. Багато хто радить починати пошук з дитинства. І це правильно, тому що в дитинстві вкорінені не тільки наші здібності, але й наші "установки самообмеження". Наприклад, слова батьків "Музика це добре, але цим на життя не заробиш" або "Це не жіноча/чоловіча професія". З усім цим потрібно попрацювати самому. Ніхто не зробить за тебе цю внутрішню роботу. Але важливий також, на мою думку, акцент на оточенні. Знаходження в одній команді з однодумцями, які розділяють твою пристрасть, допомагає швидше переконатись, чи є саме вона твоїм призначенням.
Коли ти знаходиш своє призначення, ти таким чином розгадуєш задум Всесвіту або вищих сил – в залежності від того, в що ви вірите – щодо самого себе. Можливо, хтось знайде таке ставлення проявом релігійності, але мій досвід показує, що певна містерія у знайденні покликання дійсно є. Воно працює як річка – якщо в неї потрапляєш, то вона наче сама тебе несе. Все і всі навколо тобі допомагають: в тебе є енергія, і все виходить наче як само по собі.
Якщо ти знайшов покликання, то ти забудеш слово "мотивація". Не треба вигадувати якійсь цілі та змушувати себе їх досягати. Ти ідеш не за цілями, а по шляху з ранку до вечора. Насолоджуєшся процесом і прогресуєш щодня – це суцільний потік самореалізації. При цьому тобі не цікаво, скільки грошей принесе ця діяльність, а гроші є. Якось самі приходять. Хоча повторюсь, що йдеться не про гроші. Пробуйте шукати власне покликання, щоб знайти дещо більш цінне – щастя та гармонію з самим собою.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
