Час демобілізації
Прочитавши "Шпаргалку" М.Катеринчука, опубліковану нещодавно в УП, пригадав його нетривалу бутність податковим високопосадовцем. А заодно пригадав словесну еквілібристику, за допомогою якої шановний лідер Європейської партії доводив, що обіцянку Президента ліквідувати податкову міліцію зрозуміли неправильно. Як виявилося, насправді малося не увазі податкову міліцію зберегти, бо вона дуже потрібна. Ще б пак! Коли товста палиця у чужих руках загрожує нашій потилиці, ми за те, щоб ту палицю викинути і навіть спалити. А отримавши ту ж палицю до своїх рук, швидко розуміємо її цінність і необхідність. Тож податкова міліція живісінька, а пан Катеринчук пише шпаргалки. Чи правильно ми ті шпаргалки зрозуміли, у майбутньому з'ясується.
Проте хотілося б посперечатися з паном Катеринчуком щодо ефективності зниження податків як засобу боротьби з економічною кризою саме в умовах України. Так, Україна дійсно знаходиться на останньому місці в світі з розвитку податкової системи. В нашій країни найтяжчі і найскладніші в світі податки. Однак складності нашої податкової системи не можна вирішити зниженням податкових ставок (не таких уже й високих порівняно з іншими країнами).
Проблема нашої податкової системи не стільки в податках, скільки у податківцях! Ми маємо чи не найменш дружніх і толерантних податкових чиновників у світі. Наші податківці, налаштовані на "максимальне наповнення бюджету", "пошук резервів", "мобілізацію коштів до державної казни", деруть з платників не "скільки належить", а "скільки вдасться". Виявляючи неабияку винахідливість, вони вигадують безліч "технологій" збільшення податків "до сплати", здебільшого, вигадуючи підстави невіднесення платежів на валові витрати чи до податкового кредиту.
Стало мало не правилом, що податкова перевірка обов'язково має завершитись донарахуванням. При цьому інспектори не соромляться вносити до актів відверті нісенітниці і беззаконня. Якщо суд скасує, то скасує. За заниження сум податку платника майже гарантовано жде кара. А чи багато відомо випадків серйозного покарання податківців за незаконне донарахування сум податкових зобов'язань у актах перевірки? Куди там, вони ж "про державу піклуються"!
Мало не всім підприємцям знайомі проблеми, пов'язані з доказуванням "зв'язку з виробництвом" витрат на відрядження, на телефонні переговори, на консультаційні послуги і таке інше. Зазначимо, що проблеми ці європейським платникам податків просто невідомі.
Податківці України рапортують не про те, наскільки поточні платежі до бюджету відповідають закону, а про те, скільки грошей вони "мобілізували". Хоча жодна "мобілізація" відповідно до закону до функцій податкової не входить.
І що цікаво, цей "мобілізаційний" підхід став настільки домінантним, що система "пережовує і випльовує" мало не всякого прогресивного діяча, лише його певне місце торкнеться податково-начальницького крісла. Про пана Катеринчука і податкову міліцію я вже згадував. Не став винятком і нинішній керівник пан Сергій Буряк. На різного роду заходах і в різного роду інтерв'ю він бадьоро рапортує про суми "мобілізованих" коштів, не забуваючи і про відсоток зростання сум "мобілізації" порівняно з відповідним періодом минулого року. А був же пристойний банкір!
Сподіваюсь, лідер Європейської партії розуміє, що податковий клімат визначають не відсотки ставок оподаткування, а зовсім інші речі.
Оскільки автор "шпаргалки" згадав у тексті Великобританію, наведу кілька прикладів, що на мою думку, гарно характеризують "податковий клімат" цієї країни.
Приклад перший.
Одного разу нам знадобилося отримати довідку від податкової служби Великобританії про те, що певна компанія (контрагент нашого клієнта) зареєстрована і сплачує податки в цій країні. Не можна сказати, що контрагент той є великим бізнесовим гравцем, але його річні обороти вимірюються мільйонами фунтів. Прохання дещо збентежило керівництво компанії-контрагента. Як виявилося, до цього часу за всі роки існування компанії вони жодного разу з податківцями не контактували, лише надсилали їм звітність! Довідку, щоправда, британські партнери отримали, а заодно познайомилися зі "своїм" податковим інспектором.
Приклад другий.
Мені довелося відвідати конференцію в Лондоні. Оскільки оплату за участь я вніс на місці, організатори звернули мою увагу на наявність права отримати відшкодування суми ПДВ (VAT). Повернувшись в Україну, скоріше з цікавості ніж з бажання отримати ту невелику суму грошей, я заповнив відповідну форму. Однак, оскільки для мене, як українця, безпроблемне відшкодування ПДВ річ неймовірна, то перед тим, як відправити форму до британської податкової, я туди зателефонував. За звичкою, щоб "уточнити деталі". Британський чиновник терпляче мені пояснив, що дійсно, мені достатньо надіслати заповнену форму, додавши відповідні рахунки. Більше того, він ввічливо нагадав, що якщо я під час конференції жив у готелі, я також маю право на відшкодування ПДВ, включеного у плату за проживання. Чиновник дуже просив не забути вписати "готельний ПДВ" до форми, бо "бізнесмени часто забувають це зробити і в нас залишаються невідшкодовані суми". Тобто, для британського податківця відповідність правилам значно важливіша всілякої "мобілізації" коштів. Британське відшкодування ПДВ я не дуже скоро (через чотири місяці після направлення форми), але отримав.
Приклад третій, найбільш вражаючий.
Відомий британський бізнес-журналіст Роберт Пестон (Robert Peston) описав такий випадок. Британський "супербагатій" (за визначенням самого журналіста) Філіп Грін (Philip Green) у 2005 році поставив своєрідний рекорд, отримавши від однієї компанії "в одні руки" 1.2 млрд. фунтів дивідендів. Власне, вражаючу суму отримав не сам Філіп Грін, а його дружина, яка якраз перед тим стала резидентом Монако. Монако відоме більш ніж ліберальним оподаткуванням, тож за даними Роберта Пестона подружжя вберегло від скарбниці Сполученого Королівства десь 300 млн. фунтів.
На відміну від українських супербагатіїв, британський супербагатій Філіп Грін діяв абсолютно відкрито, оскільки мав переконання, що своє податкове планування в межах закону він має право здійснювати незалежно від того, наскільки непристойно величезною є сума отримуваного доходу.
З певним обуренням Пестон зазначив, що згадана "мінімізація" аж ніяк не зіпсувала стосунків Гріна с британською владою, він навіть був посвячений у лицарі. І не у якісь опереткові кавалери (як багато хто з керівників української податкової), а у справжні британські "сери". І не за що-небудь, а за досягнення у бізнесі.
Наївним британським податківцям якось не спало на думку запозичити у своїх українських колег такі ноу-хау як "показник податкового навантаження" чи славнозвісну "боротьбу з мінімізацією податків". Вони не нацькували на містера Гріна сотню позапланових перевірок з завданням "знайти і донарахувати". Що сказати, недалекі люди позбавлені креативу. Правда, в Україні супербагатіям теж набагато легше знайти спільну мову з податковою, ніж власникам продуктових кіосків.
Ось такий він податковий клімат Сполученого Королівства Великої Британії Та Північної Ірландії. До речі, ставки податку там не такі вже й малі, але виважене і чітке виконання чиновниками своїх обов'язків іноді важливіше за відсотки податкових ставок. Хочеться побажати британцям, щоб їх податківці ніколи не перейняли досвід своїх українських колег.
Що ж до нас, то повторюсь, головне для України, незалежно від наявності чи відсутності кризи – приборкати чиновника. Примусити його діяти відповідно до правил.
Досить мобілізацій коштів в бюджет та будь яких інших мобілізацій. Пора повертатися до своїх звичайних обов'язків.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
