24 лютого 2009, 17:01

Вчитися вибирати

Ви вмієте вибирати кавуни? З поважним виглядом стукати, мацати, розглядати наскільки сухий хвостик. А вже потім у відчаї попросити надрізати. Але припустимо, що вибирати кавуни Ви таки вмієте. Припустимо навіть, що Ви ніколи не помиляєтесь. Однак навряд чи Ви цього навчилися, прочитавши якусь інструкцію. Скоріше за все Ваше вміння безпомилково, не надрізаючи, вибирати стиглі кавуни – результат життєвого досвіду. І не тільки Вашого, а й усіх хто Вас вчив та виховував.



Однак кавуни кавунами, а у життєвому досвіді більшості з нас є величезні прогалини. Адже ми народ, що десятки років жив без можливості вибору. Отже, багато в чому ми просто не вміємо вибирати правильно.

Життєвий досвід наших батьків і дідів вчив:

- гроші можна зберігати тільки в ощадній касі на раз і назавжди затверджених умовах;

- товари купувати ті, що викинули у продаж, а не підійде розмір взуття чи одягу, все одно треба брати, щоб потім з кимось обмінятися;

- пиво існує тільки двох сортів: "пиво є" і "пива немає";

- автомобіль слід купувати не той, що подобається і не той, на який є гроші, а той, на який підійшла черга;

- жити слід не там де подобається, а там, де дали квартиру;

- лікуватися треба не у хорошого лікаря, а там, де стоїш на обліку;

- кандидат у депутати у бюлетені може бути тільки один з непорушного блоку комуністів та безпартійних.

Звичайно, з усіх цих постулатів були виключення (крім, звичайно, кількості кандидатів у виборчому бюлетені), однак вони тільки підтверджували основне правило.

Вибирати не доводиться. Саме ця фраза десятиріччями була концентрованим виразом життєвого досвіду радянської людини. Це знали у світі, співчували, а іноді і сміялися. Згадайте епізод фільму "Москва на Гудзоні", де герой Робіна Вільямса, емігрант з СРСР, втратив свідомість, намагаючись вибрати каву серед безлічі сортів, виставлених на полицях звичайного американського супермаркету.

Але ми вчимося. І тепер навіть сотнею сортів кави на полицях нас навряд чи здивуєш.

Однак ми все ще маємо проблеми з вибором. Ми, наприклад, не завжди вміємо правильно обрати банк, щоб взяти кредит чи розмістити тимчасово вільні кошти. І вже зовсім погано у нас з умінням вибирати владу. Та я чомусь думаю, що навчимося. Головне зберегти саму можливість вибирати, щоб постійно практикуватися і "набивати руку".

Кожна нормальна людина має два універсальних інструменти: життєвий досвід і здоровий глузд. Треба частіше ними користуватися. І вчитися робити правильний вибір.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Верховенство пана Качки

Українські урядовці полюбляють поговорити про верховенство права. От і Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України вчора підкреслив, що "верховенство права не є зовнішньою вимогою, а спільною цінністю, яка лежить в основі як українського, так і європейського суспільства, і має сприйматися як невід'ємна частина демократичного розвитку держави"...

Мудра модель

Заступниця керівника Офісу президента Ірина Мудра повідомила в коментарі РБК-Україна, що то не завдяки її тиску було зірване сьогоднішнє засідання Верховного суду у справі за позовом Петра Порошенка до Президента Зеленського про скасування незаконних санкцій...

Штучний інтелект НАБУ проти інституційного колапсу

НАБУ серед наших українських державних органів виглядає найменш, як тепер кажуть, "зашквареним". Та виявляється, чиновники НАБУ мають значно більше спільного з чиновниками таких одіозних структур, як ДБР, ніж хотілося б очікувати...

Влада і відсотки

Уряд відзвітував про виконання Україною майже 85% завдань за угодою. Як тут не згадати, новорічне привітання Президента Зеленського? "Мирна угода готова на 90 відсотків...

Таємне беззаконня

Думаю, всі здогадалися, що у своєму минулому дописі я прозоро натякав на очевидний факт послідовного будівництва в Україні під проводом чинного Гаранта Конституції поліцейської держави, де вже притягають до кримінальної відповідальності за висловлювання у приватних розмовах, а там і до покарань за думкозлочини недалеко...

Критика Зеленського як злочин

Пригадайте, шановні читачі, чи не доводилось вам нещодавно критикувати Президента Зеленського? Сумніватися у правдивості цифр його рейтингу? Обговорювати його зовнішньополітичні контакти? І чи не називали ви Президента Зеленського в тісному колі своїх знайомих якось образливо? "Дилетантом", наприклад, "актором" чи, крий Боже, "клоуном"? А чи не було так, що і щось нецензурне вирвалося? Думаю, багато кому доводилось...