Батьки нації за посадою
Воно й правда, хіба може батько нації жити як звичайна людина? Лікуватися у звичайній поліклініці і отримувати звичайну пенсію? Хоча, хіба батько нації не може бути молодший пенсійного віку? Ось без чого точно не може існувати батько нації, так це без "корочки". Без відповідного посвідчення. Бо інакше звідки нація знатиме про батьківські права?
До чого це я? Прочитав статтю високоповажного екс-голови Верховного суду В.Т.Маляренка про черговий надійний ключ до ліквідації кризи в Україні. Це виявляється двопалатний парламент, а особливо його верхня палата – сенат. Таке собі зібрання "батьків нації", куди мають входити "високоосвічені й високоморальні люди, які своїм життям, поведінкою і ставленням до України та її народу довели, що ні за яких обставин не поступляться совістю, гідністю і честю".
Певно, люди такі точно існують, але ми не завжди можемо їх відрізнити, бо не мають ще сенаторських посвідчень, пільг та привілеїв. Та й чи вбережуть вони совість, гідність та честь, як тільки не те що стануть сенаторами, а просто почнуть виборчі перегони?
І ще одну цікаву ідею висловив пан Маляренко. Запровадити майновий ценз, щоб не пустити до сенату олігархів, їх дітей, охоронців та водіїв. Чи то у цих категорій громадян за визначенням не має совісті та гідності, чи то їм і так добре живеться, нічого хліб у справжніх батьків нації забирати.
От тільки як бути з рівністю? Адже не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (Конституція України, стаття 24).
Хоча може, хоч усі люди і рівні, батьки нації таки рівніші за інших?
