Хто є хто...
Останні дні, перемикаючи російські супутникові канали, постійно натикаюсь на ті чи інші сюжети про Полтавську битву. Ювілей, одначе.
І кожен російський канал вважає за обов'язок висловити таку собі претензію до українців, мовляв, героїзують "зрадника" Мазепу. І про анафему не забувають.
Воно звичайно, кожен може мати власну точку зору. Тільки не варто забувати, з ким старий гетьман мав справу.
Не слід, наприклад, забувати як склалися і чим завершилися стосунки Петра І з рідним сином Олексієм. А погано закінчилися. Для Олексія. Стратили його. Не слід забувати і як повівся Петро І з православною церквою. Ліквідував патріаршество і запровадив духовну колегію, перейменовану потім у синод.
Тільки ці факти примушують ставитися до вчинків Мазепи з повагою і розумінням. Як мінімум.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
