На рівні рефлексу
Про справу колишнього тепер народного депутата Лозінського та його товаришів вже писано-переписано. Спочатку не всі зорієнтувалися. Але тепер все в порядку. Всі засуджують. СБУ розшукує.
Але я не про те. Я пропоную ще раз перечитати опубліковане УП Подання про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності.
Підписане, між іншим, старшим слідчим в особливо важливих справах та підтримане Генеральним прокурором України. Перечитати і самим оцінити, як українські прокурори звикли виконувати свої обов'язки. І як вони поважають Конституцію.
Слідчий в особливо важливих справах (!) пише: "Будучи допитаний як свідок у даній справі, Лозінський В.О. заперечує участь у вчиненні злочину, проте переконливих доводів на свою користь не навів..."! Отак.
А все ще чинна стаття 62 Конституції, відповідно до якої ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Все ще чинна і стаття 63 Конституції: "Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе...".
Зміст цих статей, звичайно, відомий слідчому, тим більше, слідчому в особливо важливих справах. От тільки ігнорування цих конституційних норм, намагання перекласти обов'язок доказування на обвинуваченого, для українських слідчих стало мало не рефлексом.
І я боюся, що та загальна відраза, що зараз панує в українському суспільстві стосовно Лозінського, знівелює зневагу слідства до норм Конституції.
А цього допустити ніяк не можна.
Подумайте, чи зможете Ви, у випадку чого, навести "переконливі доводи на свою користь".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
