А я! А я! А я вам усім... дам!

Вибачте, що процитував у заголовку Ведмедика зі старого анекдоту. Вибачте і за те, що не стало духу процитувати точно. Там складне для написання слово на букву "П".

Хто не пам'ятає, Ведмедику нічим було похвалитися перед звірятами. От він і пообіцяв всім дати того... Як казали у дитинстві – "пілюлєй".

Президенту сусідньої держави з найбільшою у світі територією не позаздриш. От його український колега може хоч кожного дня шпетити зверненнями прем'єр-міністра. І задоволення, і спічрайтерам робота, і міжнародних ускладнень майже ніяких.

У Президента РФ з власним прем'єром повне взаєморозуміння. Не пискнеш. А дрібноту всяку виховувати нецікаво. От і звертається до сусідів.

Мало, каже, любите РФ. Неслухняні. І взагалі, поводите себе як якась там окрема незалежна держава.



А РФ така добра. Знає прагнення українського народу краще за український уряд. Та що там, краще за сам український народ. І головне – РФ не становить жодної загрози. А хто цьому не вірить, тому посла затримають та співпрацю у галузі енергетики перекриють.

Я вже писав, що нам дуже пощастило. Ми опинились зовні.

І можемо більш-менш реалістично оцінювати всі ці прояви братньої любові з погрозами. Взагалі то це старе російське ноу-хау, домагатися мети під прапорами допомоги братнім народам. Не намагатися захопити чорноморські протоки, а допомагати братньому болгарському народу. Не захищати південні кордони СРСР, а допомагати братньому афганському народу.

Мені, як адвокату, надто добре відомо, що ворожнеча між родичами може стати куди більш запеклою, ніж між чужими людьми.

То, може, житимемо просто по-сусідськи? Як добрі сусіди, звичайно.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.