Прийдеться знову вибиратися з могили

У суботу я планував написати пост про шедевральну книжку Павла Белянського – "Я працюю на цвинтарі".

Але все перевернули новини з обшуків у Офісі Генпрокурора. Цей сейф, набитий мільйонами. Ці записи мафіозних розмов.

І якось назва книжки набула символічного звучання. Ми живемо на цвинтарі, де закопали всі наші досягнення минулої епохи.

Тільки замість квітів бригада зелених могильників обплювала і оббрехала проклятих попередників.

Дійшло аж до того, що змінили назву головного органу захисту законності. І букву за буквою бандитською фомкою в 2019 збили назву ГПУ з фасаду приміщення.

Може так було й на краще.

Бо зміна задач була продемонстрована максимально відверто.

Новій владі була не потрібна ГПУ, яка в квітні 2017 повернула в Держбюджет 1,5 мільярда доларів мафії. Найбільша спецконфіскація в Європі. Половина з цих грошей – на нову українську Армію, зокрема на ракетні програми.

Новій владі була не потрібна ГПУ, яка в січні 2019 засудила Януковича за державну зраду. Памʼять про це муляла антимайданівцям із зеленими квитками.

Цілі переможців 2019 змінилися.

Змінилися і вивіски.

Офіс Президента.

Офіс Генпрокурора.

І – логічно- 2 тисячі офісів грабіжницьких кол-центрів під дахом владних структур по всій країні.

Людям брешуть, їхні гроші перекачуються в сейфи владної мафії.

Квінтесенція шахраїв, які хакнули і похоронили систему.

Ну, що ж.

Прийдеться знову вибиратися з могили.

Не перший раз.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.