Генпрокурор Кравченко і підозра на бігу

Стовідсотково Президента Зеленського генпрокурори схожі між собою не тільки тим, що під кінець каденції так чи інакше опиняються за межами України.

Вони також споріднені специфічним ставленням до реалізації своїх генпрокурорських повноважень.

Ми пам'ятаємо, як у колишньої генпрокурорки Венедіктової різко виникала необхідність кудись дременути (як не у відпустку, то у відрядження) аби особисто не повідомляти Петра Порошенка про підозру.

Генпрокурор Кравченко продовжує традицію.

Відповідно до статті 481 КПК України, письмове повідомлення про підозру Директору або іншому працівнику Національного антикорупційного бюро України здійснюється Генеральним прокурором (виконувачем обов'язків Генерального прокурора) або заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Відповідно ж до статті 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Тобто, надсилати повідомлення про підозру поштою закон дозволяє лише у випадку неможливості вручення.

І що ж завадило генпрокурору Кравченко особисто вручити повідомлення про підозру Директору НАБУ?

Боявся, що антикорупціонери знову запропонують спокусливі гарантії недоторканності, від яких не стане сили відмовитися?

Чи просто дуже кортіло виїхати за кордон?

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.