Гільйотина як засіб від лупи...
Як повідомляє УП, БЮТ збирається підтримати пропозицію Партії регіонів про скасування недоторканості депутатів, президента, суддів одночасно.
Чи скасують, чи ні – невідомо. Але мені здається, що у доцільності скасування недоторканності мало хто сумнівається. Всі, бачте, мають бути рівні перед законом.
Однак задумайтеся, чи має право звичайний громадянин затримати іншого громадянина та зачинити у камері з ґратами на вікнах? А от слідчий відповідно до статті 115 Кримінально-процесуального кодексу вправі затримати і допитати особу, підозрювану у вчиненні злочину. Запідозрить і затримає. І на цілих 72 години стане для затриманого дуже важливою персоною.
У Стародавньому Римі були такі собі народні (або плебейські) трибуни. Функцією трибунів був захист прав плебеїв від підконтрольних патриціям магістратів. Для забезпечення доступності захисту, трибуни були зобов'язані завжди тримати двері своїх помешкань відкритими. Звичайно, робота трибуна була, м'яко кажучи, неспокійною. Тому особа трибуна визнавалася недорканною.
Недоторканність – не примха і не привілей, а необхідний інструмент для виконання певних функцій. В усякому разі, так має бути.
Тому скасовувати недоторканність – це приблизно те саме, що відбирати у співробітників ДАІ їх знамениті смугасті палички. Без цих символів влади вони не зможуть безпідставно зупиняти транспортні засоби. Але ж і законно та обґрунтовано зупиняти автомобілі їм теж буде складно.
Отже, щоб припинити незаконні зупинки автомобілів треба не відбирати у міліціонерів жезли, а забезпечити дотримання ними законності. Ну і невідворотність покарання за правопорушення.
І замість скасування недоторканності слід думати про те, щоб депутатами і суддями ставали пристойні люди. Їм, пристойним людям, недоторканність ще знадобиться.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
