Прокурори не вміють читати?
Ще свіжа історія з упертим нерозумінням співробітниками української прокуратури аж надто простої норми статті 59 Конституції.
Потрібно було Рішення Конституційного Суду, щоб роз'яснити аж надто тугодумним правоохоронцям, що у реченні "кожен має право на правову допомогу", слово "кожен" означає саме "кожен". Тобто – будь-яка людина, а не тільки підозрюваний, обвинувачений чи підсудний. КСУ пояснив, знову ж таки українським слідчим і прокурорам (бо всім іншим це було і так ясно), що положення "кожен має право на правову допомогу" є нормою прямої дії, а тому навіть за умови, якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена у його реалізації.
Будемо сподіватися, що після дуже детального роз'яснення з боку КСУ українські прокурори почнуть розуміти і, що куди більш важливо, виконувати Конституцію.
Хоча не факт. Адже навіть свою "настільну книгу" – Кримінально-процесуальний кодекс України (КПК), українські прокурори звикли читати вельми своєрідно.
Сьогодні отримав листа за підписом Заступника прокурора Печерського району м. Києва радника юстиції М.Г.Твердохліба. Ось точна цитата:
"Відповідно до вимог ст.ст. 99-1, 236-1 КПК України Ви маєте право оскаржити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи протягом семи днів з дна отримання повідомлення прокурора до вищестоящого прокурора або до суду".Наведу повністю тексти цитованих радником юстиції статей КПК.
Стаття 99-1. Оскарження рішень про відмову в порушенні кримінальної справи
Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором – вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови.
Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу.
Постанова судді про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови в апеляційному порядку.
Стаття 236-1. Оскарження до суду постанови про відмову в порушенні справи
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Як може зрозуміти будь-яка грамотна (тобто, що вміє читати українською) людина, перебіг строку для оскарження постанови про відмову у порушенні кримінальної справи починається з дня:
- отримання копії постанови [про відмову у порушенні кримінальної справи]
або
- повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Адже для того, щоб оскаржувати постанову, бажано принаймні її прочитати. Однак прокурорські радники юстиції воліють так розуміти норми закону, щоб якомога довше зберігати у таємниці мотиви прийняття ними тих чи інших рішень. Бо як легко побачити, радник юстиції М.Г.Твердохліб про копію постанови у своєму листі навіть не згадує. Бо він її не направляв.
Адже практика приховування текстів постанов про відмову у порушенні кримінальної справи є звичайною практикою нашої прокуратури. Тому заявники (ті з них, хто має час терпіння і відповідні юридичні знання) змушені або витрачати час на витребування постанов, або оскаржувати їх "всліпу".
Чи варто після того дивуватися тій тяганині, про яку ми вдосталь наслухалися при висвітленні ЗМІ недавніх скандалів?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
