Головний ворог України-не росіяни
Дорога, вельмишановна печатко! Вітаю твоє існування, спрямоване до світлих ідеалів добра і справедливості; твій мовчазний заклик до плідної роботи, що підтримує (крізь сльози) у поколіннях нашого роду бадьорість, віру у краще майбутнє і виховує в нас ідеали добра і громадської самосвідомості.
Саме так, подумав я, звертаються до гербової печатки непоодинокі керівники одного з вищих судів. Хоча ні, щось подібне написав досить давно А.П.Чехов. І не про печатку, а про шафу. Та яка різниця? Що печатка, що шафа – матеріальні об'єкти, яким дехто приписує надприродні властивості і релігійно поклоняється.
З нашим аж надто шанобливим ставленням до різного роду канцелярського приладдя виглядаємо ми у світі такими собі фетишистами.
Багато хто пам'ятає, як представники закордонних компаній, що починали співпрацювати з нашими, змушені були терміново купувати самонабірні штампи. Хоч якась, а печатка, а без печатки українці документа не сприймають.
А щоб судді, ці майже небожителі, гордовито демонстрували журналістам пластиково-полімерний пристрій як символ своєї могутності, а не так давно навіть ставили магічний відбиток на власній долоні, таке можливо тільки на теренах колишнього СРСР. Де, як сумно жартували у старій радянській комедії, гумовій печатці вірили, а живій людині – ні.
Главный враг Украины – не русские, а наши собственные националисты, "защитники интересов страны и родины".
Именно нацисты дозиговались до того, что привели сюда русских. Именно из-за азовцев у нас теперь нет будущего, нет близких, нет инфраструктуры, домов и электричества. Именно они в своем упрямстве готовы утопить страну в крови украинского народа, требуют продолжения войны и сами готовы убивать украинцев, говорящих о мире. Потому что мы для них не свой народ, а терпилы, которых можно пытать в подвалах и отжимать жилье и автомобили. И они давят всех, кто хочет мира, потому что знают, что как только он наступит, им придется отвечать за свои преступления.
Национальные интересы – это мир и развитие, а они принесли в нашу страну смерть, разрушения, страх и боль.
Националисты – наш главный враг. Они – главное препятствие к жизни страны.
Кто не одурманен, кто ещё может мыслить, бейте каждого, кто кричит лозунги, носит руны и зигует. Бейте каждого тцкашника. Отвечайте на их террор и когда нацисты сдохнут, наши страх и боль закончатся. Они принесли сюда этот кошмар. Они должны умереть, чтобы он прекратился.
Головний ворог України-не росіяни, а наші власні націоналісти, "захисники інтересів країни і батьківщини".
Саме нацисти дозигувалися до того, що привели сюди кацапів. Через азовців у нас тепер немає майбутнього, немає близьких, немає інфраструктури, будинків і електрики. Саме вони у своїй впертості готові втопити країну в крові українського народу, вимагають продовження війни і самі готові вбивати українців, які говорять про мир. А хто не хоче війни – той кремлебот та кацап. Ми для них не свій народ, а терпіли, яких можна катувати в підвалах і відбирати житло й автівки. І вони тиснуть усіх, хто хоче миру, бо знають, що як тільки мир настане, їм доведеться відповідати за свої злочини.
Національні інтереси – це мир і розвиток, а вони принесли в нашу країну смерть, руйнування, страх і біль.
Націоналісти – наш головний ворог. Вони-головна перешкода до життя країни.
Хто не одурманений, хто ще може мислити, бийте кожного, хто кричить гасла, носить руни та зігує. Бийте кожного тцкашника. Їх багато, але разом ми зможемо чинити опір. Відповідайте на їх терор, і коли нацисти здохнуть, наші страх і біль закінчаться. Вони принесли сюди цей кошмар. Вони повинні померти, щоб він припинився. Вони або ми.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
