Креатив 2...
Українські судді вигадують все нові і нові "фортелі" аби уникнути розгляду по суті скарг на ігнорування прокурорами вимог статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Нагадаю суть проблеми. Відповідно до статті 97 КПК прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Як про порушення справи, так і про відмова в порушенні має бути винесено постанову. Постанову може бути оскаржено, порядок такого оскарження детально врегульовано.
Що ж роблять прокурори? Тільки наївний вважатиме, що український прокурор за кожною отриманою заявою "тупо по закону" виноситиме постанови, а потім захищатиме свою позицію в суді під час їх оскарження.
Тому українські прокурори часто просто не впізнають заяви про злочин. Дивляться на документ, що містить повідомлення про злочин, і переконують себе в тому, що це просто папірець. А тому постанов не виносять і надсилають заявникам відписки.
Робиться це з розрахунку на те, що детального порядку оскарження такої прокурорської бездіяльності законодавство України не містить.
Адміністративні суди відмовляються розглядати скарги на бездіяльність прокурорів, оскільки вважають, що такі скарги мають розглядатися загальними судами порядку, визначеному нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
А загальні суди показують чудеса письмової суддівської творчості, спрямованої на уникнення розгляду скарг на невиконання вимог статті 97 КПК України по суті.
Не так давно я писав про те, як суддя Печерського районного суду м. Києва К.Е.Тарасюк спрямувала скаргу на бездіяльність Генерального прокурора за належністю тому ж таки Генеральному прокурору, оскільки та скарга "не є предметом оскарження в порядку статті 236 КПК України до суду загальної юрисдикції".
Але життя не стоїть на місці, як не стоїть на місці юридична думка Печерського суду.
Постановою від 14 червня 2011р. та ж суддя вирішила повернути аналогічну скаргу тому, що скарга не містить посилання на ту саму статтю 236 КПК.
Аби по суті не розглядати.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
