Golovani v. Ukraine. Матеріали справи
Починаю публікацію матеріалів справи Golovani v. Ukraine.
Нижче читачі можуть ознайомитися з українським перекладом STATEMENT OF FACTS (опис обставин справи)
ОПИС ОБСТАВИН СПРАВИ
ФАКТИ
Пан Головань Ігор Володимирович (перший заявник) і Головань Ірина Миколаївна (другий заявник), громадяни України, 1968 та 1965 року народження відповідно, які проживають в Донецьку.
1. Обставини справи
Обставини у справі, що подана на розгляд заявниками, можуть бути підсумовані наступним чином: заявники є подружжям. Перший заявник професійний адвокат, який практикує на Україні. Він Голова адвокатської фірми Правіс, яка була перейменована у Адвокатську фірму "Головань і Партнери". Заявники є власниками квартири, яка у відповідний час використовувалась як офіс першого заявника.
У лютому-квітні 2005 року перший заявник відповідно до договору з компанією К, надавав їй юридичні послуги. Відповідно до цього договору першому заявнику були передані певні документи, що стосувалися господарської діяльності вищезгаданої компанії.
4 квітня 2005 року слідчий податкової міліції м. Словянськ порушив кримінальну справу проти працівників компанії К, звинувачуючи їх в ухиленні від сплати податків та підробці документів.
19 квітня 2005 року слідчий виніс постанову про проведення обшуку в офісі першого заявника з метою вилучення документів компанії К, датованих з 2001 по 2004 року. Ця постанова була санкціонована прокурором м. Краматорськ.
5 травня 2005 року слідчий, співробітники міліції і два понятих свідка прибули до офісу першого заявника з метою проведення обшуку. Перший заявник протестував проти проведення обшуку. Він зазначав, що квартира є його та другого заявника приватною власністю і тому обшук, відповідно до ст. 177 КПК України, можна проводити лише за рішенням суду.
Він також зазначав те, що документи, які вимагав слідчий, були довірені йому відповідно до законного договору про надання правової допомоги і на підставі Статті 10 Закону України "Про адвокатуру" не можуть бути вилучені без його згоди.
Заперечення першого заявника слідчим були проігноровані і обшук був проведений. Під час обшуку певні документи компанії К, включаючи деякі що були видані протягом 2001 року, були вилучені.
6 та 11 травня заявники скаржились у декілька прокуратур різного рівня щодо проведення обшуку.
2 серпня 2005 року рішенням від 4 квітня 2005 кримінальне провадження проти працівників компанії К. було скасоване як безпідставне.
25 травня і 8 липня 2005 року, 23 лютого, 4 квітня і 25 серпня 2006 року, 23 березня і 15 червня 2007 року, 28 березня, 5 вересня і 3 жовтня 2008 року, і 20 квітня 2009 року прокуратури різних рівнів приймали постанови про відмову у порушенні кримінальної справи проти слідчого і працівників міліції, які брали участь у проведені обшуку. Відповідно до цих постанов, відсутні підстави для порушення кримінальної справи відповідно до статей 162, 364, 365 і 397 КК України.
Усі ці постанови були скасовані як необґрунтовані вищестоящим прокурором або судом.
Зокрема, 27 липня 2009 року суд, скасовуючи останню постанову прокуратури від 20 квітня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи, встановив, що прокуратура не взяла до уваги той факт, що квартира в якій проводився обшук була у приватному володінні, і, згідно з ст. 177 КПК України будь-який обшук приміщення, що знаходиться у приватному володінні, дозволяється лише за наявності рішення суду. Крім того, перший заявник не давав згоди на вилучення документів, що були довірені йому компанією К. у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Хоча суд прийняв рішення передати справу на додаткове попереднє розслідування, воно до цього часу перебуває в процесі розгляду.
2. Відповідне національне право
Кримінальний кодекс від 5 квітня 2001 року (чинний у відповідний час)
Стаття 162.
1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, -караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, -караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Стаття364.
1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -
карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені працівником правоохоронного органу, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Стаття 365, частина 1
1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -
карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Стаття 397.
1. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці -
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, -
караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року.
Стаття 4.
Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.
У Статті 127 зазначено, в тому числі, що при провадженні обшуку обов'язкова присутність не менше двох понятих. Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і досудового слідства.
Стаття 177.
"Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді..."
Стаття 236-1.
Скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови.
Стаття 236-2.
Скарга на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи розглядається суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною третьою статті 162 цього Кодексу, одноособово не пізніше десяти днів з дня її надходження до суду.
Суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, знайомиться з ними і повідомляє прокурора та особу, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу. При розгляді скарги ведеться протокол судового засідання.
Розглянувши скаргу, суддя... приймає одне з таких рішень:
1) скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки;
2) залишає скаргу без задоволення.
На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.
Закон України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 року
У статті 10 цього закону зазначено, що усі документи пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.
Вимоги (претензії)
1. Заявники стверджують, що обшук, який проводився 5 травня 2005 року суперечив Статті 5 Конвенції. Зокрема, обшук проводився без рішення суду та без урахування професійних гарантій, що надані першому заявнику Законом.
2. Заявники стверджують також, що відповідно до статті 13 Конвенції, вони не мали ефективних засобів захисту своїх прав порушених незаконним обшуком. Зокрема, прокуратура не надає необхідну оцінку цим фактам під час проведення попереднього розслідування у даній справі; такий розгляд заважає заявнику подати цивільний позов в межах кримінального провадження. Суди не мають ефективних засобів контролю за діяльністю прокуратури. Суди переглядають їхні рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, але це не заважає прокуратурі приймати нескінчену кількість подібних рішень, незважаючи на вказівки суду.
3. Заявники стверджують, що неспроможність влади порушити кримінальну справу проти працівників міліції є порушенням статті 7 Конвенції.
Запитання до сторін
1. Чи використали заявники всі доступні національні засоби захисту своїх прав, як того вимагає стаття 35 частина 1 Конвенції щодо їхньої скарги, поданої відповідно до статті 8 Конвенції? Зокрема, чи доступні цивільні засоби захисту для заявників.
Сторонам пропонується надати доречний приклад національного законодавства з цього приводу.
2. Чи було втручання у право на недоторканність житла заявника в розумінні статті 8 частини 1 Конвенції? Якщо так, чи було це втручання у відповідності до закону і чи було необхідним відповідно до статті 8 частини 2?
Уряду пропонується надати копію рішення слідчого про проведення обшуку у офісі першого заявника.
3. Чи мало місце втручання в особисте життя заявників, в розумінні статті 8 частина 1 Конвенції? Якщо так, чи було це втручання у відповідності до закону і чи було необхідним відповідно до статті 8 частини 2?
Уряду пропонується прокоментувати чи забезпечує національне законодавство необхідні гарантії щодо незалежного нагляду за проведенням обшуку, що здатні попередити довільне втручання в роботу адвоката (дивись Андре та інші проти Франції, N18603/03, частини 43 і 44, від 24 липня 2008 року і Колесніченко проти Росії, N19856/04, частина 34, від 9 квітня 2009 року). Щодо цього, уряду пропонується зазначити чи можна вважати такою гарантією двох свідків (понятих) запрошених міліцією. Також уряду необхідно надати інформацію про цих свідків (а саме: їх освіту, досвід і місце роботи у відповідний час).
4. Чи була Держава зобов'язана, виходячи з статті 8 Конвенції, проводити слідство у заявленому порушенні прав заявника під час обшуку? Якщо так, чи виконала Держава свої обов'язки?
5. Чи мали заявники у своєму розпорядженні ефективні національні засоби для оскарження відповідно до статті 8, як того вимагає стаття 13 Конвенції? Зокрема:
Чи проводила влада відповідно до статті 13 Конвенції ефективне слідство у заявленому незаконному обшуку помешкання заявника? Якщо так, чи виконала влада всі вимоги? Чи був ефективним судовий контроль за відмову органів прокуратури порушувати кримінальну справу?
Чи мали заявники у своєму розпорядженні ефективні цивільні засоби для оскарження відповідно до статті 8 Конвенції?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
