Путівка в минуле
Я в жодному разі не є спеціалістом з питань оборонних, але вважаю себе людиною більш-менш освіченою і не позбавленою здорового глузду.
І саме з позицій здорового глузду заклик пана Гриценка негайно почати вливати державні кошти (і побільше) у виробництво збої і військової техніки не видався мені розумним.
ОПК, мовляв, локомотив, путівка в майбутнє.
Так нас вчили у Радянському Союзі. Бо саме у Радянському Союзі так і було. Військово-промисловий комплекс безконтрольно поглинав колосальні ресурси, виробляючи величезну кількість не надто якісних озброєння і техніки, а побіжно ще і зовсім неякісні товари для народу. Як відомо, СРСР для армії і військової промисловості нічого не шкодував, тобто гарантовано мав путівку в майбутнє за рецептом пана Гриценка. І куди та путівка Союз привела? До розвалу.
До того ж, якщо бути чесним, радянський військово-промисловий комплекс здебільшого плентався у хвості у своїх закордонних колег, часто не гребуючи виготовленням копій закордонних зразків.
У передових країнах успіхи військово-промислового комплексу базуються саме на потужних цивільних науці і промисловості.
У роки Другої світової війни США, які до війни практично не виробляли танків, саме на базі своїх потужних цивільних підприємств завалили армії свою і союзників технікою і озброєнням найкращої якості.
Пан Гриценко закликає закуповувати корвети.
А що, у нас все в порядку з цивільними суднами, морськими і річковими? Ми виготовили вдосталь пасажирських літаків?
Пан Гриценко жалкує, що не вистачає слюсарів для виробництва танків.
Але хіба є надлишок слюсарів для виробництва швидкісних поїздів, що їх треба купувати у корейців?
Словом, якщо пан Гриценко вважає, що держава має зайвих п'ять мільярдів щороку, віддаймо їх чорнобильцям.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
