Виходячи з власної розбещеності...

Схоже шановний Борис Кушнірук просто уявити собі не може, що "блогерствувати" на УП можно просто так, задля реалізації конституційного права людини і громадянина на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Депутатство, можливість керувати потоками державних коштів – ось єдина достойна мета, задля якої варто поворушити пальцем солідній людині рівня члена центрального комітету, чи то пак, проводу.

Однак панові Кушніруку не варто хвилюватися. Депутатських амбіцій я не маю.

Хоча б з огляду на статус Почесного консула Королівства Нідерландів у м. Донецьк.

А щодо дискусій, мені (і сподіваюсь, не тільки мені) дійсно дещо набридли такі характерні для українського політикуму тяжіння до спрощень і банальностей, а також вперте небажання враховувати численні нюанси, такі характерні для реального життя.

Держава має вирішувати проблеми інфраструктури? Звичайно. Забезпечувати оборону? Звісно.

То чому Головань проти?

Хоча б тому, що годувати власну армію – то одне. А годувати натовп сумнівної боєздатності з непропорційно великою кількістю генералів – зовсім інше. І не всяку навіть боєздатну армію треба годувати, а тільки ту, що за розмірам і структурою відповідає сучасним інтересам держави і суспільства.

В умовах нестачі ресурсів найільш важливим і відповідальним завданням є вибір пріоритетів.

І пан Кушнірук, як член центрального проводу, мав би чесно сказати, що для нього пріоритет саме в умовах, коли і на соціалку, і на інфраструктуру коштів недостатньо.

А щодо танків Pz-38 (t)... Завжди більше довіряв освіченим людям з широким світоглядом. Яких цікавить не тільки куди б прилаштувати державну гривню.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.