...запрацює і в нас?
Як стверджує народний депутат Пилипенко, скоро і у нас запрацює суд присяжних.
Пан Пилипенко часто буває у парламенті (може навіть особисто натискає кнопку голосування), отже, знає про що говорить. Знову ж таки, запровадити суд присяжних пропонує Глава держави, а це в наш час щось та значить.
З цього приводу вирішив згадати одну історію, пов'язану з життям і діяльністю видатного юриста Анатолія Федоровича Коні.
Щоб там собі не думав колега депутата Пилипенка депутат Писаренко,
Коні ніколи не займався адвокатською діяльністю. Був прокурором, сенатором, викладачем. І суддею, як раз у той час, коли і в Росії існував суд присяжних.
Так от, коли Коні головував у резонансному процесі Віри Засулич, його викликали "нагору" і зажадали гарантій обвинувального вироку. Анатолій Федорович жодних гарантій не дав. Ні міністру юстиції Палену, ні самому імператору. Не думаю, що така демонстрація незалежності далася йому легко, але за спиною були присяжні, на рішення яких суддя не міг вплинути. Якщо хто не знає, присяжні Засулич виправдали, розпорядженням Коні її звільнили, але це не має значення. Значення має той факт, що головуючий не мав можливості гарантувати результат процесу.
Згаданий приклад доводить, що присяжні здатні забезпечити реальну незалежність і неупереджність суду. Адже розумник Коні, коли на нього почали тиснути, банально перевів на них стрілки.
У реальному житті професійний суддя вразливий. Кар'єра, зарплата, житло... Присяжних теж не можна назвати абсолютно незалежними, але вплинути на них важче. Просто тому, що професійний суддя в реальних наших умовах – частина системи, а присяжний, що здійснює правосуддя, можливо, перший і єдиний раз у житті – ні.
Слід розуміти, що присяжні не здатні зробити кримінальний процес більш справедливим чи зменшити кількість судових помилок.
Докладно мої міркування про це можна прочитати тут.
Присяжні здатні вирішити інше важливе завдання, а саме зробити кримінальний процес дійсно змагальним.
Головна проблема нашого слідства і правосуддя перш за все полягає у його керованості. І слідчі, і судді часто керуються правом лише у другу чергу. У першу чергу вони керуються веліннями і навіть настроями начальства, яке вимагає від них таких же гарантій, яких свого часу вимагали від А.Ф.Коні міністр юстиції та імператор.
Коли у процесі з'являться присяжні, захист і обвинувачення матимуть перед ким "розпинатися" і кого переконувати.
Але тільки у випадку, якщо присяжні будуть у своїх діях вільні від впливу професійного судді.
На жаль, проголосований у першому читанні проект Кримінального процесуального кодексу містить протилежне.
Трьох присяжних пропонується посадити за одін стіл з двома професійними суддями. Рішення прийматимуться відкритим госуванням під керівництвом головуючого.
За таких обставин на керованість правосуддя присяжні жодним чином не вплинуть, що підтверджується багаторічною практикою участі у судах народних засідателів.
А депутат Пилипенко, начебто, і не проти.
І правда, навіщо депутату незлежний і неупереджений суд? Навіть відносно незалежний і неупереджений.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
