Недоторкнуті...
Дискусія навколо висмоктаної з чиїхось пальців "проблеми депутатської недоторканності" яскраво підтверджує загальновідомий вже факт, що улюбленим заняттям більшості наших політиків (як провладних, так і опозиційних) є дурити людям голову.
Нащо їм далася та депутатська недоторканність?
Бо в державі не має бути жодної недоторканної посадової особи, включно з Президентом. Вчинив кримінальний злочин – маєш сісти за грати, хіба не так?
Так. Але хіба депутатська недоторканність унеможливлює притягнення до відповідальності?
Відповідно до Конституції, Народні депутати України не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані без згоди Верховної Ради України.
Чи у нас було так уже багато прикладів відмови Верховної Ради у наданні такої згоди?
В той же час, що депутатська недоторканність як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень.
Недоторканність парламентаря необхідна і корисна суспільству, так само, як і зброя міліціонера.
Можна, звичайно, зауважити, що у нас не парламентарі, а кнопкодави, не міліціонери, а взагалі невідомо хто. Але то проблема суспільства, а не Конституції.
До речі, відповідно до статті 29 Конституції кожна людина має право особисту недоторканність.
Чи не бажають наші політикани і цю недоторканність скасувати?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
