Ресторанна тема...
На продовження мого позавчорашнього тексту.
З радянських часів нашим людям послідовно втовкмачувалося уявлення про ресторани як про заклади, куди ходять пити і гуляти, при цьому на здебільшого нечесно здобуті гроші.
Тому є у багатьох мало не генетична ворожість до кафе, ресторанів, особливо їх літніх майданчиків. Заважають. Проходи вузькі, шум, запахи.
Чиновництву теж кафе та ресторани часто як більмо на оці. Правопорядок забезпечуй, скарги бабусь-дідусів на шум, запахи і вузькі проходи розглядай. Якщо ресторан друга-родича, то на ці дрібниці можна і не зважати. А так краще "тащить не пущать, все запрещать".
Щоб більшість людей відпрацювали своє і додому. Спатоньки, готуватися до наступного трудового дня.
Тому в країні нашій досі пооблема знайти пристойний заклад, де можна гарну страву скуштувати і поспілкуватися без необхідності сплатити захмарний рахунок.
А закладів таких має бути якнайбільше. І порядок їх створення не має бути занадто складним.
Згадайте класичну радянську кінотрилогію про більшовика Максима. Там передові представники робітничого класу страйки та революції саме у рестораціях і готували.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
