За чужий рахунок

Пишу сьогодні другий текст на ту саму тему. Дещо обурений.

Парламент збирається посилити "мораторій на стягнення квартир у разі несплати валютної іпотеки".

Парламент такий чуйний і добрий за чужий рахунок. Дозволяє не повертати валютні кредити.

Позичальників захищає.

А от що робити вкладникам, які розмістили у банках кошти?. Які валютних кредитів не брали, жили в орендованих квартирах і роками збирали на депозитах на свою власну.

Це ж за їх рахунок милістю законодавців валютні позичальники насолоджуватися мораторієм.

Особисто знаю сім'ї, що назбирали кошти на власне житло, але купити не можуть, бо продавців проблеми з депозитами не хвилюють.

Тисячі моїх земляків з Донецька і Луганська роз'їхалися Україною і починають життя спочатку, винаймаючи житло. Хто знає, чи повернуться вони у власні помешкання? Допомагати їм не поспішають.

Бо влада з радянських часів звикла гнобити працьовитих і ощадливих, щоб за їх рахунок фінансувати безвідповідальних і нерозсудливих.

А що робити? Особисте банкрутство запроваджувати. Стимулювати ринок оренди житла.

Це є ідіотизм, коли людина бере у банку кредит, щоб віддати гроші забудовнику. Правильно було б, щобзабудовник брав кошти у банку напряму, а потім готові квартири продавав чи здавав в оренду.

Хоча мораторій, звичайно, простіше. Позичальниккам кістка, а працьовиті і ощадливі люди спокійні. На них можна і не зважати.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.