Зеленський, Бігус і ОАСК
Пан Бігус, цілком виправдовуючи наші припущення, відмовляється публікувати "прослушки Медведчука" у первісному вигляді.
Хоча які можуть бути причини ховати ці файли у журналіста?
Хтось може заперечувати, що ці аудіофайли становлять значний суспільний інтерес?
От у "зливного бачка" таких причин може бути скільки завгодно.
Агент повернув матеріали куратору, наприклад. І тепер файлів у пана Бігуса просто немає.
Якщо взагалі ті файли колись пану Бігусу довіряли, а не монтували його відосики прямо на потужностях замовника.
Хай там як, публікую позовну заяву, а також деякі додатки:
- заяву про залучення третьої особи – Служби безпеки України;
- заяву про виклик свідків: Бігуса Дениса Станіславовича, Опанасенка Максима Володимировича, Іванової Лесі Олегівни.
Пропоную колегам-юристам і всім охочим оцінити, чи був правий радник глави президентського офісу Михайло Подоляк, коли назвав наш позов юридичним спамом.
Я особисто вважаю позов цілком обґрунтованим. А обґрунтування не тільки юридично бездоганним, а також елегантним. Але я, звісно, не є об'єктивним.
Чому ми звернулися саме до адміністративного суду? Тому, що мова йде про інформацію, яка становить суспільний інтерес, а тому повинна оприлюднюватися в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації". Докладно у тексті позовної заяви. Там є розділ "Обґрунтування юрисдикції".
Як поставиться до нашого креативу найбільш креативний з адміністративних судів – недоліквідований одним з відповідачів ОАСК, скоро побачимо.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
