ДТП ім. Трухіна. Чим далі в ліс...
ДБР старанно закріплює доказову базу упередженості слідчих ДБР і прокурорів, що тими слідчими процесуально керували. Слідчі і прокурори робили все можливе і неможливе щоб поховати докази і "прикрити" учасника владного угруповування.
Оперативно-слідча група ДБР відпрацювала увесь 300-кілометровий маршрут руху автомобіля від Полтави до місця дорожньо-транспортної пригоди!
1000 камер спостереження!
30 годин відеозаписів!
Питання – навіщо?
Хібе не достатньо було знайти першу працюючу камеру між місцем ДТП і Полтавою?
Але слідчі і прокурори не збиралися розслідувати. Вони демонстрували бурхливу діяльність і тягнули час.
Слідчим і прокурорам було відомо, що записи на портативних відеореєстраторах поліцейських зберігаються 30 діб.
От вони і писали для майбутніх виправдань запити, поки не дочекалися відповіді про знищення відео.
Хоча серед сотні тих, хто за словами голови Нацполіції України Клименка, мав доступ до сервера, не міг не знайтися хтось достатньо рішучий, щоб зробити копію документального фільму "слуга і 150".
Важливо тут не те, хто мав доступ до серверу, а хто повинен був вилучити запис і приєднати до матеріалів провадження.
Був зобов'язаний вилучити і приєднати, але не зробив цього.
Нагадаю, музей Івана Гончара слідчі ДБР штурмували.
А записи з поліцейської камери добути не змогли.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
