Моя промова в Конгресі США: росія проводить геноцид в Україні (повний текст)
Вчора я виступав у Вашингтоні, куди був запрошений, аби свідчити перед Гельсінською комісією Конгресу США.
Гельсінська комісія є органом із питань безпеки та співробітництва в Європі, до якого входять конгресмени та сенатори, а також безпекові та воєнні експерти. Саме це – та платформа, на якій варто розповідати про звірства російських "військових", які вони чинять на території України. На цьому міжнародному майданчику ще не виступали інші народні депутати. І я щиро вірю, що інші депутати також прикладуть максимум зусиль, або про біль України почув весь світ, а росія поплатилась за кожну краплину нашої крові.
Публікую тут повний текст своєї промови.
Шановні члени Конгресу, це велика честь – бути тут сьогодні. В першу чергу, я хочу подякувати вам за всю підтримку, яку отримує Україна на протязі цієї жахливої війни.
Від вас особисто, від Конгресу в цілому – від республіканців та демократів. Ми цінуємо двопартійну підтримку від нинішньої Адміністрації, що очолює президент Байден, та від американського народу.
Також я хочу подякувати за чудову роботу посла Карпентера та його команду, що слідкує за питаннями безпеки на континенті. Гельсінська комісія займається цим та слідкує за європейською безпекою. І я можу сказати вам: немає більше такої іншої нації на Європейському континенті, яка зробила для забезпечення безпеки більше за Україну.
Бо ми – єдина та перша в історії нація, що добровільно позбулась ядерної зброї. В 1994 році ми були третіми в світі. І зробили це з метою нерозповсюдження ядерної зброї, задля підвищення рівня безпеки. І що відбувається зараз? Ми бачимо жахливу варварську навалу з єдиною метою – стерти Україну з лиця землі.
Потрібно встановити міжнародний порядок. Це дуже погане послання. Нам потрібно відновити міжнародний порядок та власну територіальну цілісність якомога швидше. Нині 21% нашої землі окуповано. І ми говоримо про окуповані території. 21! Це як Австрія та Швейцарія, разом взяті. Чи як штат Міссісіпі, чи Пенсільванія.
Тільки уявіть, мільйони людей там. І ця територія навіть більша. На жаль, ми звільнили лише її частину. Буча, Ірпінь, Гостомель – ці назви тепер знає весь світ. Бо після звільнення ми побачили звірства в передмісті Києва, які коїла російська армія.
Я хочу розповісти вам про одну дівчинку. Її звати Софія. Їй 14. І ви можете побачити, що росіяни зробили з нею. Лише хочу прочитати вам те, що розповіла вона.
"Я Софія, я маленька дівчинка з України. Я втратила свою руку, свою маму та улюбленого кота в Бучі. Я серед майже тисячі дітей, які втратили кінцівки з-за окупантів. Провела в лікарні три місяці, але досі відчуваю фантомний біль.
Зараз я перебуваю в Римі. Але мене досі лякає кожен звук, особливо шум літаків. І в мене болить не лише моя неіснуюча рука. Болить усе тіло. Раніше, в минулому житті, я любила верхову їзду – та не знаю, чи зможу робити це знову, але з однією рукою. Мені потрібен протез. Коли його встановлять, фантомний біль трохи згасне, і я зможу сама вдягатись"
У мене з собою одна з улюблених іграшок Софії. Це коник. І я хочу задати вам питання: як у XXI столітті такі речі можуть відбуватись із нашими дітьми? Що нам треба зробити, аби зупинити це?
Хочу подякувати кожному з вас – сенатора Кардін, конгресмена Коена та ваших колег – за резолюцію, що визнає всі дії росії в Україні геноцидом. Бо це він і є. Конвенція по запобіганню геноциду в ООН чітко називає критерії в статті 2 – що таке геноцид. І якщо підпадає хоча б один критерій, це вже визнається геноцидом. В Україні були всі критерії, згадані в статті.
Вбивство членів групи, нанесення серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам групи. Подивіться на Софію. Це умисне створення для певної групи життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове її знищення. Подивіться на Маріуполь, який бомбили серед зими, і де люди залишаються без води влітку.
Це міри, рохраховані на запобігання дітонародженню такої групи. Сексуальне насилля було вчинено проти українських жінок. Насильницька передача дітей з однієї людської групи до іншої – більше 200 тисяч дітей було примусово переміщено до росії.
І це все, що робить росія, окуповуючи наші території – вони спалюють українські книги, вони знищують українські монументи. Це чіткі ознаки геноциду. Все, що зробила росія – це геноцид.
Конвенція по запобіганню геноциду не тільки пояснює, що це таке. Це ще й відповідальність кожної держави на планеті: зробити все можливе, аби зупинити це якомога швидше. Для українського кейсу означає "дати нам зброю". Бо це єдиний шлях, яким можна зупинити геноцид, щоб зупинити окупацію нашої землі. Для цього нам потрібна зброя.
Потрібні установки дальньої дії. Потрібні танки. Ми ж не просимо чогось ще – готові свою роботу виконати самі. Та будь ласка, допоможіть нам із цим. Коли ми виграємо цю війну разом із США, з вашою підтримкою, як найближчий союзник – ми станемо доволі близьким союзником і в іншій частині планети, аби запобігати таким речам. І зараз ми зробимо це точно: зробимо разом із вами.
Боже, благослови Америку. Дякую.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
