18 лютого 2021, 14:58
Забудована освіта. Як "міцні господарники" перетворюють університетські землі на ЖК
22 липня 2005 року Київрада дозволила будівництво нового гуртожитку для КПІ. Мені тоді було 15 років і я лише планував вступати у виш.
Компанія-інвестор отримала частину території університету під побудову житлового комплексу. Натомість зобов'язалась звести 8-поверховий гуртожиток – його мали завершити в 1 кварталі 2007 року. Втім, нового гуртожитку студенти КПІ не отримали й досі.
На жаль, уже типовою для київських вишів стала ситуація, коли керівництво університету передає його території під комерційну забудову на невигідних та непрозорих умовах. Університети отримують від таких угод набагато менше, ніж віддають, а умови інвестиційних договорів функціонери вишу приховують. На територіях кампусів ростуть житлові комплекси, і ніхто крім керівництва не знає, що насправді університети отримують в обмін на землі.
Ставши депутатом Верховної Ради, я звернувся до Держаудитслужби з проханням прояснити ситуацію з інвестиційними договорами у головних вишах Києва. Нещодавно я отримав відповідь. Якщо коротко, висновки невтішні.
НАУ
• При визначенні остаточної суми компенсації, що має отримати НАУ від забудови, забудовник занизив середню вартість одного квадратного метра житла в Києві, яка визначена Мінекономрозвитку. Через це університет втратив 3,6 млн гривень.
• Забудовник знехтував зобов'язаннями реконструювати стадіон та спортивні майданчики НАУ, а також побудувати дитячий садок.
• Забудовник передав у власність НАУ 49 квартир вартістю 35,3 млн грн. Адміністрація університету не поспішала поставити їх на облік.
Один із будинків не завершений досі. А інвестиційна угода 2007 року з додатковими угодами дозволяє будувати на території університету все що завгодно і тепер – хоч би й житлові комплекси замість стадіону і зелених зон.
КНУ ім.Т. Шевченко
• Будівництво без отримання дозволу двох житлових будинків 5 черги.
• Забудови при незареєстрованому генеральному плані на 2, 3, 4, 5 чергах цього будівництва.
• Не розпочато реконструкцію дитячого садка, що належить університету. Відсутні дозволи та проектна документація.
• Університет може втратити квартири на 30 млн гривень через зміну механізму взаємодії із забудовником щодо реконструкції котельні студмістечка.
Київський індустріальний коледж КНУБА
• Забудовник без дозволів на будівництво звів 2 та 3 секцію ЖК "Шевченківський квартал". А ще продав усі квартири в 1 та 2 секціях цього ЖК, які теж були побудовані незаконно.
• Афера спричинила банкрутство забудовників та гучні протести від ошуканих майбутніх мешканців
• Коледж втратив можливість отримати у власність 250 кв. м житла вартістю 6,2 млн грн.
• Перенесено на невизначений термін будівництво гуртожитку для коледжу, хоча забудовник мав дозвільні документи та проектну документацію.
КПІ ім.І.Сікорського
• Перенесено будівництво гуртожитку для студентів при наявності всіх дозвільних документів та проектної документації.
КНУБА
• Керівництво КНУБА на власний розсуд змінило умови інвестиційного договору, через що втратило житлові приміщення на 7 млн грн.
КНЕУ ім. В. Гетьмана
• Інвест-договір для будівництва житлового будинку із вбудованими нежитловими приміщеннями та підземною автостоянкою укладено лише у приватних інтересах забудовника. Будівництво дотепер не проводиться.
• Земельна ділянка використовується сторонніми особами для розміщення автотранспорту.
• При укладанні інвестиційних договорів не розглянуто питання сплати земельного податку. Замість забудовників податки на суму 1,1 млн сплатив КНЕУ.
З відповіді ДАСУ очевидно: те, що коїться з майном провідних університетів країни протягом десятків років "міцного господарювання" – ненормально. Землі вишів – цінний і вичерпний ресурс, який мав би використовуватись для розвитку науки та освіти. Але натомість адміністрації університетів обмінюють цей потенціал на житлові комплекси та, ймовірно, на персональне збагачення.
Я відправив запит до Президента України, щоб отримати копії інвест-договорів по забудовам. Також я звернувся до керівництва університетів, компаній забудовників та Держаудитслужби, щоб дізнатися їхню думку про регулювання забудови територій закладів освіти.
Я хочу зібрати якомога більш повну картину про стосунки між університетами та забудовниками, і виступити із законодавчими ініціативами про їх оптимальне регулювання. Формула "земля вишу в обмін на будь-що від інвестора" несе корупційні ризики. Ніщо не заважає адміністрації вишу на папері домовитись із забудовником про мінімальне відшкодування за землю, а більшу частину винагороди отримати без усіляких договорів, непублічно.
Можливо, варто більш ретельно врегулювати ці відносини – забезпечити їх прозорість та конкурентність, встановити запобіжники від корупції, забезпечити конкурсний порядок визначення інвестора, встановити чіткий порядок компенсації навчальному закладові з боку забудовника.
Або взагалі накласти мораторій на забудову кампусів житловими комплексами. Будемо спілкуватись з усіма стейкхолдерами та шукати оптимальне для освіти регулювання. Ясно одне – так як зараз продовжуватись не може.
А що з тим гуртожитком, який почали будувати за рік до мого вступу? Наразі це, мабуть, головний освітній довгобуд країни: строки введення будівлі в експлуатацію переносять вже 16 (!) років поспіль. За цей час інвестиційна угода обросла численними додатками, які адміністрація КПІ відмовляється публікувати, посилаючись на комерційну таємницю. Зате житлові комплекси з'являються на території КПІ регулярно і за графіком. Наразі їх уже чотири: ЖК Дубовий Гай, ЖК Вертикаль, ЖК Кампус та ЖК Генезис.
За останніми даними гуртожиток обіцяють здати в червні цього року. Сподіваюсь, що ця історія завершиться позитивно і студенти КПІ отримають нове житло. А українські університети отримають законодавство, яке допоможе їм перейти від забудови кампусів до розбудови освіти.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
