Україні потрібна "Гвардія вчителів". Хто і що буде викладати у школах звільненого Донецьку?

Уявіть собі: вже завтра ЗСУ звільняють усі окуповані території України.

Усі міста і села, які були під окупацією рік, і ті, які були під окупацією 9 років, знову стають українськими.

Перше вересня, початок навчального року... і безліч запитань.

Як діти, які навчалися за окупаційною програмою, можуть перейти на українські стандарти? Хто буде викладати? Який рівень освіти мають ці учні? Що робити з учителями, які викладали за російськими стандартами?

Вірю, що звільнення територій буде. І буде скоро.

Звільнення не має застати освітян зненацька. Готуватись нам потрібно вже.

Бо освіта – це основний інструмент реінтеграції цих територій. І цей інструмент повинен бути готовий.

Що ми матимемо?

Майже 1600 шкіл (десята частина усіх шкіл в Україні), трохи більше 40 закладів вищої освіти, а також дитячі садочки і заклади професійної освіти, нестача викладачів, знищені українські підручники, десятки тисяч учнів, які навчались за іншою методикою викладання, системою оцінювання і цінностей.

Тактика російського окупаційного режиму знайома ще з часів Російської імперії та Радянського союзу: змішування українського народу з російським, насадження російської мови, викладання свого бачення історичних подій, ідеологізація і мілітаризація освітнього процесу з пропагуванням і возвеличенням війни.

Адаптуючи систему освіти на повернених територіях до українських стандартів, варто пам'ятати, що потреби можуть бути різними та залежать від часу перебування території під окупацією.



Викладачі й діти, які знаходяться в окупації рік, швидше повернуться до нормального навчання, адже вони володіють українською мовою та знайомі зі стандартним шкільним процесом в Україні.

Так само простіше буде проходити адаптація в початковій школі, ніж у середній, де старшокласники все шкільне життя вчили тільки російську програму.

Для того, щоб розпочати навчальний процес, ми повинні провести первинний загальний аналіз для визначення рівня підготовки учнів з української мови, історії України та інших суспільствознавчих предметів (наприклад, у вигляді тестування або співбесід).

На якому рівні вони взагалі знаходяться?

Ці тести мають розробити експерти Українського центру оцінювання якості освіти (центр, що проводить ЗНО і НМТ). Аналіз має бути в розрізі класів і регіонів. Щоб зрозуміти, як і кого адаптувати.

Хтось навіть під окупацією продовжував вчитись онлайн в українській школі чи вивчати наші предмети на екстернатній формі.

Для них проблем не буде. Важче буде з тими молодими українцями, які повністю в російському контексті.

У будь-якому випадку експертна група на базі Міністерства освіти і науки України має вже готувати по кожному предмету методику адаптації до нашої програми. Особливо українську мову та історію України.

Маємо бути готові до того, що частину підручників доведеться на якийсь час робити двомовними, щоб реінтеграція відбулася швидше. Далі питання, на яке ще важче знайти відповідь.

А хто буде це все викладати?

Звичайно, на звільнених територіях будуть наші вчителі, які чекали повернення українського прапора, але, будемо відверті, велика частина – люди, які так чи інакше співпрацювали з окупаційною владою.

При підборі та підготовці викладачів, однаково варто звертати увагу на їх попередню діяльність.

Викладачі, які безпосередньо сприяли окупаційній владі й просували російську пропаганду, не мають працювати в українських школах.

З огляду на нестачу кваліфікованих викладачів з місцевого населення, мають бути залучені їх колеги з інших регіонів України.

Тут за аналогією з "Гвардією наступу" маємо готувати "Гвардію вчителів". Враховуючи кількість шкіл, які зараз є на окупованих територіях, і припустивши, що в кожну школи потрібно, як мінімум керівництво школи, вчителі мови та історії, то це близько 8000 осіб. І це щонайменше.

Резерв з-поміж вчителів, які стали внутрішньо переміщеними особами, активної молоді та ветеранів, які можуть стати лідерами і драйверами реінтеграції та українізації закладів освіти на звільнених територіях.

Маємо пам'ятати.

Сьогоднішній школяр – це громадянин, який у найближчому майбутньому матиме свою позицію, відповідальне право голосувати та висувати свою кандидатуру на виборах.

Щодо вищої освіти.

З 2014 року з окупованих територій було переміщено на підконтрольну Україні територію 19 вищих навчальних закладів (18 з ОРДЛО та 1 з Криму).

Саме ці виші мають стати фундаментом, який допоможе в поверненні української вищої освіти на деокуповані території.

Повернення переміщених університетів додому – надскладний процес, який розтягнеться в часі. Треба вже розуміти, які заклади і викладачі готові на це, а які вже почали нове життя і не планують повертатись додому.

Дипломи про вищу освіту, отримані від окупаційної влади, Україна не визнає і не буде визнавати. Але ми можемо визнавати кваліфікацію і навички, які українці здобули під час окупації, щоб люди могли знаходити собі роботу після звільнення.

Питань і проблем у сотні разів більше, ніж відповідей.

Але дискусія про те, якою має бути освіта в Донецьку, Луганську, Маріуполі, Сімферополі та в інших тимчасово окупованих містах і селах нашої країни, повинна бути.

Тому буду ініціювати комітетські слухання в Парламенті з визначення всіх проблем і плану їх рішення. Це наш освітянський фронт.

Адже патріотичне і свідоме покоління – це майбутнє України, наша національна стратегія, внесок у державну безпеку і формування сильної держави.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.