4 липня 2013, 19:27

Народний переворот у Єгипті

Взагалі-то в цьому записі варто не звертати уваги на географічні назви та імена.

Армія Єгипту на вимогу демонстрантів відсторонила президента Мохаммеда Морсі від влади, тимчасово призупинила дію конституції, а також доручила голові Конституційного суду країни на перехідний період виконувати обов'язки глави держави. Причинами востання вважають виступ проти монополізації державних інституцій правлячою партією, недотримання верховенства права, невиконання судових вироків, переслідування політичних опонентів та утиски свободи слова. Так само єгиптяни не погоджуються з тим, що спосіб життя й ідентичність 90-мільйонного населення захотіла визначати одна з багатьох релігійних груп.

(Автор: Бассем Юсрі)

"Прикро, що багато голосів, які лунають з Європи та США, демонструють доволі обмежене розуміння того, що нині відбувається у Єгипті. В існуючих умовах ми просто повинні вимагати соціальної справедливості. Те що сталося, тобто відсторонення президента Морсі на заклик громадян, і є демократією. Наші вибори перетворилися на гру, сплановану корумпованими режимами. Останні події – це голос мільонів людей, котрі вийшли на вулиці по всій країні. Ми виступили проти репресій, екстремізму й корупції. Так, Гітлера обрав народ. Чи не було б краще для всіх, якби німецький народ позбавив його влади. Це не державний переворот, а виправдане бажання населення протистояти насильству й екстремізму. Я саме таке розумію суть демократії. Двадцять мільйонів не можуть керувати державою, тож мусиоа втрутитися армія. Після того, як ми скинули Мубарака, військові понад рік аж до виборів виконували роль перехідного уряду. Зараз ми вимагаємо нових президентських виборів, але чекати довше було неможливо", – пише знайомий єгипетський художник й документаліст Бассем Юсрі.



Поміркованішої і розважливішої за Бассема людини з усіма можливими освітами годі й шукати. Ще рік тому Бассем хай і шкодував, що на президентських виборах перемогли "Брати мусульмани", але давав їм шанс.



Популярний на площі Тахрір жарт: "Насер, Садат та Мубарак хотіли зруйнувати "Братів Мусульман", але лише Морсі спромігся." Про те, чому до влади в Єгипті прийшли "Брати мусульмани", які не були надто активними на початку Арабської весни, який відсоток з дев'яностомільйонного населення країни їх підтримує, я вже писала у розлогому матеріалі для "Українського тижня": "Незавершена революція. Тахрір – єгипетський Майдан тривалістю у два роки". Тоді усі розмови велися про невідворотню ісламізацію регіону, яку буцімто підтримує більшість арабського населення.



Ще до президентських виборів у Єгипті, які пройшли рік тому я запитувала, що буде, якщо до влади прийдуть ісламісти. Відповідь була наступною: "Не варто робити швидкоплинних висновків. Кілька років тому ніхто й подумати не міг, що радикальні салафісти створять партію і отримають місця у парламенті, так само як і "Брати-мусульмани". Це екстрім. Їхня популярність засновується лише на тому, що вони були єдиною опозицією, яка десятиліттями протистояла режиму. Чим більше їх утискали, тим популярнішими вони ставали. Дайте можливість побачити їх при владі, у реальні політиці, тоді люди самі зрозуміють, чого ті варті, а розстановка сил вирівняється. Зрештою населення прагне до золотої середини. От тільки, чи дозволять ті себе не переобрати".



Приблизно так само падіння популярності туніського відповідника "Братів мусульман" партії "Ен Нагда" мені пояснював політолог й один з засновників Ліги прав людини Хамаді Редізі: "Ісламістський проект у Тунісі вже програв. Вони обіцяли один новий проект на день. Мало бути щонайменше 365. Я не побачив жодного. Чистий популізм. Соціальна ситуація не покращилася, професіоналів в уряді немає. Ісламісти втратили й моральний авторитет. Йшли до влади як мученики – усі такі чесні й набожні, але маємо докази корупції, інформацію про закордонні рахунки верхівки партії. Це ставить ісламістів у складну ситуацію: що далі? За брехнею більше не сховаєшся – ще раз не повірять. Обговорюється можливість силових дій, щоб у будь-який спосіб утриматися при владі. Я маю інформацію з середини. Сьогодні від Заходу залежить куди більше. Туніс, як і інші країни має шанси на успіх, якщо буде тиск, якщо чесними будуть наступні вибори.".



Нині виникає питання, чи є проведені у відповідний строк вибори єдиним демократичним механізмом? Чи мали б єгиптяни чекати ще кілька років, а вже потім обирати іншого президента? Тим паче, що попри те, що записали до нової Конституції, політика Морсі вказувала на бажання утримати владу.

Ненсі Океіл – підзахисна N34 у показовому процесі над працівникими громадських організацій

Чи варто чекати, у той час, коли, наприклад, громадських активістів безпідставно засуджують до п'яти років ув'язнення, тоді як поліцейських, що закатували Халеда Саїда виправдовують. Саме смерть 27-річного хлопця, спровокувала кампанію "Ми всі Халед Саїд", яка викликала гнів єгиптян. Так само, чи можна було називати правоохоронцями поліцейських Мубарака, які змушували випущених з тюрем в'язнів атакувати демонстратів. ( Про це фільм Петера Льома, який ми показували на фестивалі Docudays.UA)

Щойно я зустріла знайомого іракського журналіста й перепитала, як там справи після муніципальних виборів. "Знаєш, наші політики так добре навчилися грати в політичні ігри, маніпулювати голосами й почуттями та інстинктами людей, що я не знаю, чи вибори щось значать. Чесно скажу: в Іраку в політику хороші люди більше не йдуть."



Читаючи звіт британського Королівського інституту міжнародних відносин "Chatham House" про ситуацію в Іраку через десять років після воєнного вторгнення США , звернула увагу, що замість звичного "демократія" англійські аналітики ніби перестраховуючись пишуть "авторитарний уряд в Іраку змінив уряд, що обирається". Слова "демократія" там більше немає.



Не поспілкувавшись з більшою кількістю людей на місці, зарано робити висновки про ситуацію у Єгипті. Саме недотримання верховенства права і брак незалежного правосуддя – байдуже, хто прийшов до влади – і є найбільшою проблемою в Україні. Події в Єгипті змушують задуматися: що важливіше Буква чи Дух закону, особливо, коли у 21-му столітті хіба лінивий не навчився прикривати будь-які навіть злочинні дії Буквою. Скільки урядів світу застосовують безліч засобів (силу, гроші, страх), щоб використати вибори на свою користь. Кого вважати більшістю, а кого меншістю, якщо на дільниці приходить менше половини електорату, а переможець часто представляє не більше двадцяти, а то й десяти відсотків населення.



Звісно, пряма демократія у національних масштабах – утопія. Хто знає, чи світ сробує шукати альтернативні моделі, які б не перетворили існуючий формат виборів на формальність, які б зламати цикл "від виборів до виборів", а громадяни спробували застосовувати якісніші механізми контролю і прятягненна влади до відповідальності протягом усієї каденції. Якщо в декількох старих демократіях ці інструменти працюють, то у демократіях формальних також стають формальністю.



Протягом двох років після повалення Мубарака єгиптяни не залишали вулиць, а також шукали інших способів тиску на уряд. Окрім звичних і зрозумілих масових зібрань започатковано чимало ініціатив на кшталт боротьби з військовими трибуналами. Суть однієї з кампаній, наприклад, полягала в тому, що працівників держустанов та банків, які були свідками тієї чи іншої сумнівної оборутки за участі високопосадовців заохочували анонімно передавати документи незалежним юристам та економістам, котрі проводили розслідування. Тиск, хай і не завжди успішний, також чинився і на армію. Без системного протесту на різних рівнях військові навряд чи дослухалися б громадян, якби ті просто після двох років мовчанки вийшли на майдан і закликали президента скласти повноваження.



"Називайте це переворотом, як вам завгодно. Відставки Морсі вимагали 30 мільйонів, ми зібрали 22 мільйонів підписів за його імпічмент, організовували страйки. Армія втілила бажання людей. Якщо це називати військовим переворотом, то що взагалі означає слово "революція"? Не переймайтеся, ми продовжимо тиск на уряд – військовий, релігійний чи світський. Наша "революція", не така, до якої всі звикли. Вона досі продовжується", – додає популярна блогерка Гігі Ібрагім. Вказані нею цифри наводять часто, але підтвердити аж таку кількість демонстрантів неможливо. Утім, останні акції справді були велелюдними.



Поки зарано говорити, як єгиптяни шукатимуть вихід з нинішньої ситуації, хоча говорять про дорожню мапу, яка передбачає внесення змін до виборчого законодавства.





Автор усіх інсталяцій та малюнків Бассем Юсрі

powered by lun.ua

Чому ЄС дали Росії ще три дні? В чому логіка?

Кілька тижнів тому суд скасував європейські санкції, застосовані проти сирійського банку. Той довів, що процедура прийняття рішень була порушена, адже не було прямо доведено, що банк має стосунок до загибелі людей, і що його було попереджено про застосування санкцій...

Тімоті Снайдер: ''Чіткі пропозиції від Майдану щодо бажаних екомічних та політичних реформ дадуть змогу Заходу запропонувати конкретнішу допомогу.''

Тімоті Снайдер – американський історик, фахівець з історії Східної Європи, професор Єльського університету. Автор світового бестселера "Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним"...

Герой фільму ''Майдан'' Халід Абдалла: ''Важливо не те, як повалено владу, а як народ робить її підзвітною.''

Халід Абдалла – британський актор єгипетського походження, медіактивіст, один із засновників колективу громадянських журналістів "Mosireen". Герой документального фільму "Майдан" про єгипетську революцію, який цього року номіновано на "Оскар"...

Ен Епплбом: ''Не сам лише вуличний протест, а широкий Рух проти корупції, тиск на суди та міліцію допоможуть українцям''

Енн Епплбом – американська письменниця, журналістка, лауреатка Пулітцерівської премії за книгу "Історія ГУЛАГу". Зайняла 27-му позицію у переліку найвпливовіших мислителів 2013...

Тімоті Ґартон Еш: ''Україні треба доводити, що події і далі розвиваються в ключі Оксамитових революцій. Насильство псує сприйняття українського протесту на Заході.''

Тімоті Ґартон Еш - один з найвпливовіших гуматінарних мислителів сучасності, автор багатьох книг та публікацій, присвячених політиці та "історії теперішнього часу", які змальовують трансформацію Європи протягом останньої чверті століття...

Світові інтелектуали про майбутнє України. Відкритий лист

"Майбутнє України залежить передовсім від самих українців. Десять років тому, під час Помаранчевої революції, українське суспільство виступило на захист демократії, встаючи на боротьбу за гідне майбутнє...