Підсумки політсезону: напередодні гарячої осені
Минулі дострокові вибори таки виконали важливу функцію: монополізації влади "регіоналами" через штучне роздування парламентської більшості не відбулося. Виборці третій раз поспіль (чи не диво!) дали мандат довіри помаранчевим і теоретично забезпечили можливість гри за нормальними правилами парламентаризму при наявності потужної опозиції. Далі теорія була суттєво "уточнена" українськими реаліями і фактичним сповзанням країни в президентську кампанію: надії на ідеологічне-програмове структурування політичного спектра виявилися перекресленими. І як кожного разу після виборів – відновилося протистояння Ющенко – Тимошенко.
Які ж результати політсезону 2007/08?
Для Ющенка він дав можливість, з одного боку, відновити свої позиції після наступу уряду Януковича на президентські повноваження. Цю атаку було відбито, більше того частину повноважень відновлено після голосування коаліційної більшості за зміни до закону про Кабмін. Попри слабкий виступ НУНС на виборах, виявилося, що Президент ефективно використовує блокуючий пакет акцій, що має у своєму розпорядженні. У цьому сенсі Банкова відновила свою роль. Але парадокс у тому, що, коли Ющенко діє більш-менш злагоджено з Тимошенко, його рейтинг зростає, протистояння з прем'єром цей рейтинг нищить і практично вже знищило. "Наша Україна" зруйнована, із Гриценка зроблено опонента, перспективного Яценюка на спікерській посаді "підвішено" в невизначеному стані, рейтинг Луценка також знищено (не в останню чергу через невиважені заяви останнього), перепалка із Жванією для обох сторін війшла за межі здорового глузду і загрожує перетворити історію драматичних подій 2004 р. на фарс. За результатами сезону у певному виграші – Балога. І не тому, що ЄЦ може стати виборчим майданчиком для Президента, а тому що ЄЦ отримує "золоту акцію" у парламенті зараз і претендує на таку ж акцію у майбутньому, а це, на даний момент, дає Балозі можливість для маневру незалежно від перспектив Ющенка.
Для Тимошенко старт її другого прем'єрства був суперпотужним. Але виявилося, що через дії секретаріату можливості використання нею владної вертикалі обмежені. Дострокові вибори в Києві виявилися холостим пострілом (хоча сильний політик вчиться на невдачах і робить з них висновки). Тим не менше, в іміджевому протистоянні із президентською стороною Тимошенко зберігає перевагу. Але дилема: чи продовжувати перебування біля владного ресурсу, чи переходити в фазу президентської кампанії уже в якості опозиційного політика, залишається. На даний момент було зроблено вибір на користь залишення на посаді, але, якщо компроміса з Ющенком не буде (а шанси на це продовжують катастрофічно падати), тоді прогнози аналітиків щодо переходу в опозицію до Президента можуть справдитися, і рейтинги Тимошенко знову зростатимуть.
Поки від протистояння Президента і прем'єра виграє Янукович, якому і робити практично нічого не треба, тільки критикувати – власне повторюється ситуація 2005 р. І це при тому, що особисті якості Януковича як політика перекреслили, здається, всі перспективи претендування на посаду N1 у державі. Виглядає, що це усвідомило і прагматично мисляче крило "регіоналів". Однак протистояння нинішніх лідерів може черговий раз подарувати йому неочікуваний шанс – який, щоправда, навряд чи реалізується. Адже, щоб не показували тимчасові коливання рейтингів, у протистоянні з Тимошенко у другому турі він в силу своєї одіозності пролітає так само, як і в 2004 р. – біографію не перепишеш, стиль спілкування не зміниш, як би не працювали іміджмейкери. За цих умов позиція Ахметова виглядає доволі прагматичною: не пориваючи з ПР (а іншого електорального знамені крім Януковича ПР поки не має), він утворив надійний канал взаємодії із Президентом. Інша річ, як це перетворити в електоральні здобутки у майбутньому.
І нарешті про сивочолого політика, який, за його твердженням, так "потрібен країні". Хоча своїми діями він так і не дав на це відповідь, позиція "над битвою" принесла таки певні здобутки в плані рейтингів (вибори в Києві це показали). "Красиво говорить – не запретишь". Але безкінечно так не триватиме. Хтось підкидає ідеї щодо його шансів на майбутніх виборах як кандидата "непомаранчевих еліт". Але ні еліти, ні виборець сходу не пробачать Литвину коливання під час 2004 р. А помаранчевому електорату легко нагадати, хто очолював адміністрацію Кучми під час "касетного скандалу". І потім, як кажуть психологи, оці "вічно бігаючі очі". Тому, радше за все, Литвину треба буде думати про більш приземлені посади, а торг за них політик-моралізатор ніколи і не припиняв.
Враховуючи всі вищеозначені суперечності, осінь обіцяє бути не просто цікавою, а серіально-драматичною, хоча і в межах компромісів по-українськи: повернення до протистояння 2004 чи хоча б 2007 р. не буде. Але небезпека продовження падіння довіри до влади і відсутності єдності дій влади на зовнішньому напрямку (і це в умовах важливих перговорів щодо ПДЧ і асоціації з ЄС) більш, ніж ймовірні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
