Хто перший вистрелить – програє
Я повністю поділяю стурбованість щодо ситуації в Криму, висловлену Анатолієм Гриценком. Мені теж прикро, що агресор не отримує збройної відповіді, на яку вочевидь заслуговує. Але, хоч як парадоксально, мені ближчі аргументи раніше антипатичного мені Гончаренка (інша річ, що потрібно підтримати бойовий дух наших солдатів – тут я цілком згодний із Гриценком: вони не мають відчувати себе залишеними напризволяще і мають мати чіткі команди згори).
Путін програв одразу ж – як тільки почав інтервенцію. Без жодного приводу. Світ побачив, хто агресор, і засудив його. США вже запроваджують санкції, а ЄС, схоже, до них приєднається. Між тим, не секрет, що Путін розраховував повторити південноосетинський сценарій. Ми пам'ятаємо, як Саакашвілі піддався на численні провокації, і як це було потім використано проти Грузії. У нас немає бути ілюзій щодо військової переваги російської воєнщини і щодо того, які будуть втрати з обох боків, коли виникне збройний конфлікт. Можна загинути по-геройськи. І я не сумніваюся, що жертовність є у наших солдатів і офіцерів. Але нам треба виграти. І ми виграємо, бо у цьому світі гола сила вже не працює. Це тільки Путін так думає. А полковник Мамчур переміг беззбройний озброєних головорізів.
Не спрацює і псевдореферендум (пропоную у ЗМІ ніколи не говорити про референдум, тільки про псевдореферендум). Ну буде картинка на російських каналах. А більшість міжнародних каналів покаже бойкот татар, порушення всього і вся, російських солдат, відеоряд окупації. Ми ж розуміємо, що жодна міжнародна інституція і світ це уже не визнали і ніколи не визнають.
Путін хоче перетворити Крим на велике Придністров'я (на включення до складу Росії він не піде, як не пішов у випадку Придністров'я) і думає, що цим він перешкодить руху України до Європи. Я думаю – вийде навпаки: Україна прискорить рух до Європи, а Європа своєю чергою надасть допомогу. Путін черговий раз помиляється, як помилявся Саддам та й інші диктатори. Уже зрозуміло, що Україна не залишиться віч-на-віч з агресором. Я думаю це стане вирішальним фактором у вирішенні долі Криму. А нам зараз треба втримати ситуацію на сході і півдні. Оце, я думаю, стане визначальним з українського боку. Ми ж розуміємо, що Путіну потрібний був не Крим, а розкол країни або вся Україна. Тому саме контроль над ситуацією у цих регіонах має стати ключовим завданням.
Можна провести аналогію з Майданом. Ми стояли на Майдані довго, три місяці – люди рвалися на штурм. Беззбройні – проти озброєних. Нас провокували, ми не піддалися – і зрештою перемогли. І перемогли не тільки в Україні, а й у світі, який з подивом для себе знову відкрив українців.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
