21 лютого 2024, 18:04
21 лютого: як Захід тиснув на "Раду Майдану" і про "незавершену революцію"
Повний текст в журналі "Країна".
- 21 лютого 2014-го, після розстрілів на Майдані владнати конфлікт між українською владою й опозицією приїхали міжнародні посередники – міністри закордонних справ Франції, Німеччини, Польщі та представник РФ. Разом з опозиційними лідерами Віталієм Кличком, Олегом Тягнибоком та Арсенієм Яценюком вони зустрічалися з Віктором Януковичем і виробили компромісний документ. Посередники розуміли: народ не сприйме документа, якщо його не схвалить Майдан. Тому скликали раду Всеукраїнського об'єднання "Майдан" у готелі "Київ" і показали цю угоду. Вона передбачала, що Янукович іще пів року буде президентом, а потім проведуть вибори, невідомо на якій основі. За таким самим непрозорим принципом передбачалося формування нового уряду.
Схвалили?
- Нам викрутили руки, й ми проголосували за. Я тоді сказав Радославу Сікорському: "Цей документ штовхає нас на капітуляцію". На що польський міністр відповів: "Схвалюйте, інакше вас усіх уб'ють". Ми виходили за двері зали, де були відеокамери, й цей епізод зафільмували. Майдан угоду відхилив і висунув ультиматум: Януковичу відійти від влади. А першим пунктом цього компромісу було відновлення конституційної реформи 2004-го. Того ж 21 лютого парламент, більшість якого становили регіонали, проголосував за неї. Янукович мав підписати компромісну угоду, але втік. Тож, коли Росія каже, що опозиція порушила вимоги документа, це неправда.
Ви були свідком розстрілів на Майдані? Як запам'ятали ті дні?
- У ніч, коли атакували Майдан, я там був. Коли палав Будинок профспілок, я морально готувався до авторитаризму лукашенківського типу, одначе ми вистояли. Політика – слабкопрогнозована річ: ми майже все втратили, але щось у Януковича не спрацювало. Українці дали відсіч. Інша сторона конфлікту злякалася – так вдалося переламати ситуацію.
Запам'яталося Вогненне Водохреще 19 січня. Було видно: за мить почнеться силове протистояння високої інтенсивності. Я став між поліцією й радикальними протестувальниками й намагався їх розвести. Не вдалося.
Коли з'явилися перші тітушки, я позичив у Могилянській бізнес-школі молоток, їздити з ним на Майдан було спокійніше. Після перших розстрілів купив металевий прут і приїхав допомагати будувати барикади.
Історики й політологи сходяться на думці, що Майдан підігрівали. Хто й навіщо?
- Коли людей атакують, вони гуртуються й виходять на Майдан. Далі напруженість спадає – й активісти збираються на щонедільне віче. За тиждень – на ще одне. Наростало невдоволення: що ми робимо, чого тупцюємо на місці? На раді Майдану говорили, що Янукович рано чи пізно зробить дурниці, які радикалізують людей, чим спонукатимуть вийти на акції. Потім виникло відчуття: мабуть, російські політтехнологи намагалися радикалізувати ситуацію. Загнати Януковича в глухий кут, щоб пролилася кров, і за цих умов він буде змушений піти під крило Москви.
Пам'ятаю, наприкінці грудня у штабі Майдану була зустріч українських політологів і політтехнологів. Вирішили святкувати на Майдані Новий рік та Різдво. Вертеп пожвавив і розчулив людей, це було свято великої родини.
Банкова теж могла підігрівати протест. Коли відбулися сутички, стало зрозуміло: люди не підуть із Майдану без відставки Януковича.
Кремль зрежисував окупацію Криму до деталей чи було щось, що пішло не за планом?
- Сценарії в політиці не завжди йдуть за планом. Коли відбулася анексія Криму й почалася "русская весна", спостерігав за подіями в Одесі й Харкові. Здавалося, український світ там ось-ось завалиться, але цього не сталося. Путін прорахувався. Російськомовні українці проявили себе патріотами. Футбольні фанати зірвали спроби промосковського путчу в Одесі з кричалкою: "От Луганска до Карпат фанат фанату – друг и брат". Навіть Коломойський зіграв позитивну роль у Дніпрі. Історія не є незмінною схемою, люди розкриваються по-різному у критичних ситуаціях. Російська мова в багатьох українців не означала одного менталітету й однакових цінностей та інтересів з РФ. Україна виявилася реалією, якої не усвідомлювали у Кремлі.
Чим і коли завершиться українська революція? Чимало її учасників, що нині воює, каже, що вона триває.
- Це незавершена революція. Більшість революційних змін розтягується в часі. Нам розповідали про Англійську буржуазну революцію, що тривала шість років. Насправді розтягнулася ще на 40 років – до періоду Славетної революції. Якщо говоримо про Велику французьку революцію, то різні її етапи згодом тривали майже ціле сторіччя. Є ширше й вужче значення цього процесу. Політична революція, що відбувається в результаті усунення когось від влади, буде повноцінна, якщо міститиме глибинні зміни. Майдан був революційною подією, що усунула диктаторський режим Януковича й вивела Україну на шлях демократизації та євроінтеграції. У шир-шому плані – Революція потребує завершення. У якій формі воно відбудеться, прогнозувати важко. Війна накладає свій відбиток. По суті вона продовжила тенденції, які заклав Майдан, – Україна рухається в Європу, дерусифікується та декомунізується на марші. Є загроза монополізації влади, але сподіваюся, що нам удасться її уникнути. Українська політична культура – це діалог, компроміс і відсутність месіанства. Тому фінальна перемога революції – європейська демократична Україна, де панує верховенство права. Коли це станеться – питання відкрите.
Перемога у війні може стати фіналом революції?
- Ні. Вона поверне нас до мирного стану, й доведеться продовжити перетворення, які зроблять Україну частиною Європейського Союзу.
Якщо будуть спроби узурпації влади і творення в Україні "маленької Росії", чи може вибухнути третій Майдан?
- Майдан в умовах війни – це програш. На жаль, бачимо спроби монополізації влади. Керівництво держави не робить висновків у кадровій політиці. Країна не може спиратися на п'ять-шість менеджерів. Єрмак, Татаров, Смірнов, Подоляк не ті люди, за яких варто триматись і яких варто тримати у владі. Не можна спиратися на таких спікерів, як Арестович, що паплюжить Україну за кордоном. Небезпечні тенденції є, але будь-яка спроба творення диктатури в Україні призводить до зворотного. В українській мрії немає місця авторитаризму.
Пантеон героїв Небесної сотні продовжили герої війни. Наскільки важливо, щоб молодші покоління українців виростали на їхніх іменах?
- Безумовно, маємо знати й шанувати своїх героїв. Цього бракує в інформаційній сфері. Треба більше говорити про тих, хто поклав здоров'я та життя за Батьківщину. Про тих, хто на фронті, й про тих, хто повернувся. На жаль, ми забуваємо своїх героїв недалекого минулого. Чи багато людей пам'ятає партизана з окупованої Луганщини Володимира Жемчугова? Він втратив руки й зір, потрапив у полон, намагався зубами видерти поставлені йому крапельниці, аби скоїти самогубство й не видати секретів побратимів.
Про героїв треба розповідати кожному поколінню українців. Тільки слід знаходити правильну форму подання. Треба знімати документальні й художні стрічки про війну.
Які найголовніші уроки Майдану?
- Майдан довів: ми можемо змінювати історію. Це його найголовніший урок. Друге: треба думати не тільки, як усунути диктатора, а й про те, що робити далі. Третє: самому не стати драконом. Можна змінити верховну владу, а система залишиться. Четверте: розуміти, що шлях буде непростий і зигзагоподібний. Є відступи та поразки, але має бути правильний напрямок руху. Тоді в кінці буде перемога.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
