Рада мудреців
Після того, як була проголошена незалежність України, німець Геннеке раф фон Бассевіц був першим іноземним дипломатом, який вручив главі української держави Леоніду Кравчуку вірчі грамоти; це відбулося 18 лютого 1992 р. (другим таким послом став австрієць – 9 березня). Коли ми декілька днів тому відзначали двадцятиріччя відкриття нашого Посольства, Леонід Кравчук люб'язно погодився виступити з промовою. І він, і також присутній на цьому заході Перший заступник міністра закордонних справ Руслан Демченко відзначили особливу роль, яку зіграла Німеччина на ранній стадії зміцнення і розвитку молодої держави.
Для мене це був привід задуматися також над тією особливою роллю, яку відіграв і ще може відігравати для України сам Леонід Кравчук. Коли повертаєшся у думках до неясних вихідних умов України в 1992 році, доходиш висновку, що він, незважаючи на бурхливість та небездоганність свого власного посадового терміну, суттєво посприяв – так мені здається – руху України у трьох напрямках: він вирішальним чином вплинув на утвердження незалежності та суверенітету молодої держави; він своїм рішенням про відмову від ядерної зброї зміцнив безпеку України та Європи; він з гідністю визнав свою поразку на – вільних – виборах, зробивши тим самим велику послугу демократії в Україні.
Коли я у серпні 2008 р. прибув до України, одним з перших прочитаних мною розгорнутих інтерв'ю було інтерв'ю з Кравчуком. Там він висловлював свої чіткі і водночас вимірені судження щодо тодішнього уряду України, з хорошим аналізом і розумними порадами. Наразі він знову продовжує відігравати свою роль, надавши себе в розпорядження держави для участі у процесі творення нової Конституції.
Маючи бесіди з багатьма українцями, я постійно констатую, що лише небагато осіб у повній мірі користуються довірою. Так само я весь час з жалем переконуюсь, що згідно з опитуваннями в Україні є мало інституцій, які мають довіру населення. Також і конституційний суд, який у Німеччині, коли йдеться про достовірність, знаходиться понад усім і вся, в Україні не спромігся довести свою незалежність. Усе "тече у бік влади". Для зміцнення демократії це проблема. Тому я запитую сам себе, чи не варто було б українському парламенту створити таку собі "раду мудреців". "Рада мудреців", невелика група незалежних особистостей старшого віку, можливо змогла б допомогти уряду і громадськості зорієнтуватися. Якщо коли-небудь таке утворення з'явиться, то як на мене перший президент України має належати до групи тих осіб, з яких воно складатиметься.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.