Від Севастополя до Дамаска
Зображення, що протягом багатьох тижнів надходять з Сирії, нестерпні. У багатьох місцях запитують, чому досі не вдалося виробити єдиного підходу світової спільноти. Знайомий колега з однієї із країн-сусідів Сірії висловив нещодавно думку, що західні ЗМІ, оцінюючи причини підтримки Росією режиму Ассада, припускаються помилки. Не прагнення мати опорну базу у Середземномор'ї спонукає владу Росії до такої політики. У цьому питанні ЗМІ повністю недооцінюють вплив Російської Православної Церкви. Для РПЦ має значення, хто має владу у Сирії, з точки зору непередбачуваності наслідків для тамтешніх християн. До того ж, зважати слід як на роль, яку хоче відігравати РПЦ як покровителька всіх православних християн, так і на її вплив серед православного християнства.
Я не фахівець з православного християнства чи Сирії і не можу оцінити вірність таких міркувань. Проте вірно те, що ніколи не можна достатньо високо оцінити етнічні та релігійні причини конфліктів і позиції у конфліктах. Одначе ці слова нагадали мені, насамперед, книжку Орландо Файджеса про Кримську війну ("Crimea the last Crusade" "Крим: останній хрестовий похід"). Файджес нагадує нам, що первинною причиною Кримської війни був захист прав Православ'я у Святих місцях в Єрусалимі. Російський цар Микола зробив захист Православ'я центром своєї зовнішньої політики. Врешті-решт іронія історії полягала у тому, що Кримська війна закінчилася для Російської імперії політичним і моральним крахом, та й сам цар помер немічним і сильно пригніченим цієї війною. Натомість, права Православ'я були відновлені рішеннями Паризької мирної конференції 1856 року.
Сьогодні у Сирії мова йде про те, щоб міжнародна спільнота була одностайною і діяла згуртовано проти режиму Ассада, бо інакше робота Уповноваженого ООН Кофі Аннана, а також зусилля Арабської Ліги успіху не матимуть. Необхідно досягнути три важливі цілі: припинення насилля, доступ потерпілих до гуманітарної допомоги, а також зміцнення опозиції. Створення "Групи друзів сирійського народу", в якій понад 60 держав та організацій об'єдналися в альянс проти Ассада і насилля, може стати початком перехідного періоду. При всіх складнощах Середнього Сходу ми не повинні втрачати з поля зору і позитивні приклади. Так от, щойно у Ємені свій шанс отримав мирний план Ради співробітництва арабських країн Перської затоки. Важливо надавати підтримку таким процесам і не перешкоджати ззовні. Тому Арабська Ліга відіграватиме ключову роль у мирному розвитку Сирії і повинна отримати усіляку підтримку від спільноти держав.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
