Щастя відповідальності
До позитивних тенденцій розвитку в Україні впродовж останніх років я відношу зростаючу кількість рухів "grass root" ("Ініціатива знизу") у всіх регіонах країни. Ось і західні фонди, що діють в Україні, констатують готовність дедалі більшого числа молодих людей до активної участі в організаціях громадянського суспільства. Останнім часом у мене були різні нагоди для зустрічей з молодими громадсько активними людьми з усієї України. У Посольстві Німеччини зібралися молоді українці, які є учасниками майстерні громадської активності колегіуму ім. Теодора Гойсса і програми "Active Citizens" ("Активні громадяни") Британської Ради в Україні, а за іншої нагоди учасники проекту "Оздорови суспільство" фонду братів Кличків та фонду ім. Конрада Аденауера. З радістю можна було спостерігати напрямки діяльності, в яких молоді українці активно працюють в інтересах свого оточення та своєї країни: від створення велосипедних доріжок в Донбасі, заснування незалежних шкіл для журналістів і до груп самодопомоги для студентів-інвалідів, які навчаються поруч.
З багатьох елементів, які творять живу демократію, неможливо переоцінити громадянську активність. Готовність докласти власних зусиль є не лише школою життя, а й сприяє зростанню політичної і демократичної свідомості у місці її витоків – "полісі". Демократія на місцях мала б бути властиво школою спільного політичного устрою життя.
Зворушливими словами Йоахім Ґаук, обраний 18 березня новим Федеральним президентом Німеччини, описав свої відчуття, коли рівно 22 роки тому східні німці вперше за багато років отримали можливість реалізувати свої громадянські права у першому вільному народному представницькому органі НДР. Після обстоювання "свободи від чогось", від диктатури, пізніше мова пішла про те, щоб навчитися "свободі чогось і для чогось". Президент Ґаук зробив особливий наголос на тому, що відтоді всі несуть відповідальність за спільний устрій життя:
"Незалежно від того, чи ми як виборці беремо участь у будівництві фундаменту демократії, або ж ми, як обрані, визначаємо шлях і мету, йдеться про нашу країну, в якій ми беремо на себе відповідальність, так само як вона залишається нашою країною й тоді, коли ми боїмося відповідальності. При цьому варто задуматися ось над чим: і у тих, хто формує, і у тих, хто стоїть осторонь, є діти. Ми їм передамо цю країну. Тому варто старатися, щоб передати їм таку країну, про яку й вони зможуть сказати "це наша країна".
Для Йоахіма Ґаука обов'язок відповідальності народився із визволення від тоталітарної системи. Яким би недосконалим не було демократичне суспільство (а воно рідко коли є довершеним), в ньому є можливості для співучасті, навіть якщо заради їхнього використання доводиться долати опір. Саме на такому шляху і завдяки досягнутим при цьому часто малим успіхам і виростає відчуття "щастя відповідальності".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
