12 червня 2014, 13:11

Переговори з сепаратистами = Придністров'я на Донбасі

Відверто кажучи, не зовсім зрозуміла новину, що новообраний президент не виключає можливості провести круглий стіл у Донецьку за участі тих сторін конфлікту, які підтримують мирний план вирішення конфлікту. Не знаю, які саме сторони конфлікту мав на увазі Порошенко, і чи дійсно йшлось і про сепаратистів, як випливає із заяви, але хочу застерегти, що будь-які переговори офіційної влади з сепаратистами – це офіційна перепустка до створення Придністров'я на Донбасі.

Це, власне, те, чого добивається Росія: перетворити конфлікт між Москвою і Києвом у конфлікт між Києвом та Донецьком (чи Луганськом). Як тільки Київ вступить у прямі переговори з сепаратистами, це означатиме, що він визнає російський підхід до справи – це українська криза і Росія в ній, хто завгодно, але не безпосередня сторона конфлікту. Більше того, якщо події розвиватимуться по такому сценарію, то Росія ще й претендуватиме на посередника в переговорному процесі, гаранта політичного врегулювання і миротворця, нав'язуючи свої миротворчі сили під тим чи іншим соусом. А, як свідчить досвід Придністров'я, російські миротворчі сили дуже сильні в тому, щоб не мир гарантувати, а розвивати державне утворення в місці своєї дислокації. Бо у всьому світі успіх миротворчої місії вимірюється тим, наскільки швидко вона виконає своє завдання і залишить країну базування, а в російської мироворчої місії успіх – наскільки довго вона залишиться в іншій країні. Росія також дуже сильна у тому, щоб потім руками місцевих сепаратистів валити всі міжнародні переговори, націлені на врегулювання конфлікту, як це відбувається вже десятиліття у випадку з Прдністров'ям: мовляв, ми тільки за, але ж ми повинні враховувати думку Тирасполя (Донецька, Луганська і тп.тд).

Якщо чесно, я вже горло зірвала, пояснюючи закордонним делегаціям аналітиків, політиків, дипломатів і журналістів, що некректно писати про українську кризу. Треба писати про війну Росії проти України чи про російську агресію, про що завгодно, але не внутрішню українську кризу. Якщо ми запустимо переговори з сепаратистами – ми будемо грати під російську дудку: мовляв, "таки-да", криза українська.

Думаю, що президент це прекрасно розуміє, але попередити, вважаю, ніколи не зайвим. Тим більше, коли з'являються не зовсім чіткі заяви.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...

Яким має бути запрошення України до НАТО?

Після того, як намір України отримати запрошення до НАТО – причому "не після перемоги", а як тільки, так відразу – підтвердив вже Президент України, можу і собі дозволити поділитись деякими ідеями щодо того, якими можуть бути формати запрошення до Альянсу...

Чому я проти звільнення глави МЗС Кулеби

Оскільки весь день сьогодні мене про це запитують експерти та журналісти з різних країн світу, відповідаю чесно і відкрито. Я не підтримую звільнення міністра закордонних справ Дмитра Кулеби...

Про переговори "з позиції сили України". Чи все ж "з позиції слабкості"?

"Ми надамо вас все необхідне для того, щоб ви могли вийти на майбутні переговори з позиції сили", – говорили нам в один голос західні, передусім американські співрозмовники...

Курс на коаліцію рішучих. Кейс Японії

Деякі висновки за результатами нашого останнього адвокаційного візиту до Японії у рамках партнерства Центру "Нова Європа" та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) напередодні низки важливих міжнародних заходів, в яких ця країна відіграє далеко не останню роль – саміт G7 в Італії, Берлінська конференція з відбудови, Саміт миру у Швейцарії...

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...