12 червня 2014, 12:11

Переговори з сепаратистами = Придністров'я на Донбасі

Відверто кажучи, не зовсім зрозуміла новину, що новообраний президент не виключає можливості провести круглий стіл у Донецьку за участі тих сторін конфлікту, які підтримують мирний план вирішення конфлікту. Не знаю, які саме сторони конфлікту мав на увазі Порошенко, і чи дійсно йшлось і про сепаратистів, як випливає із заяви, але хочу застерегти, що будь-які переговори офіційної влади з сепаратистами – це офіційна перепустка до створення Придністров'я на Донбасі.

Це, власне, те, чого добивається Росія: перетворити конфлікт між Москвою і Києвом у конфлікт між Києвом та Донецьком (чи Луганськом). Як тільки Київ вступить у прямі переговори з сепаратистами, це означатиме, що він визнає російський підхід до справи – це українська криза і Росія в ній, хто завгодно, але не безпосередня сторона конфлікту. Більше того, якщо події розвиватимуться по такому сценарію, то Росія ще й претендуватиме на посередника в переговорному процесі, гаранта політичного врегулювання і миротворця, нав'язуючи свої миротворчі сили під тим чи іншим соусом. А, як свідчить досвід Придністров'я, російські миротворчі сили дуже сильні в тому, щоб не мир гарантувати, а розвивати державне утворення в місці своєї дислокації. Бо у всьому світі успіх миротворчої місії вимірюється тим, наскільки швидко вона виконає своє завдання і залишить країну базування, а в російської мироворчої місії успіх – наскільки довго вона залишиться в іншій країні. Росія також дуже сильна у тому, щоб потім руками місцевих сепаратистів валити всі міжнародні переговори, націлені на врегулювання конфлікту, як це відбувається вже десятиліття у випадку з Прдністров'ям: мовляв, ми тільки за, але ж ми повинні враховувати думку Тирасполя (Донецька, Луганська і тп.тд).

Якщо чесно, я вже горло зірвала, пояснюючи закордонним делегаціям аналітиків, політиків, дипломатів і журналістів, що некректно писати про українську кризу. Треба писати про війну Росії проти України чи про російську агресію, про що завгодно, але не внутрішню українську кризу. Якщо ми запустимо переговори з сепаратистами – ми будемо грати під російську дудку: мовляв, "таки-да", криза українська.

Думаю, що президент це прекрасно розуміє, але попередити, вважаю, ніколи не зайвим. Тим більше, коли з'являються не зовсім чіткі заяви.

Про візит, який справді важливий і гру на гітарі

Після перебування у Києві Держсекретаря Блінкена напрошується лише один висновок: у США досі не зрозуміли, що візити до Києва високопоставлених представників Адміністрації в умовах геноцидної війни вже не є самодостатньою цінністю, якими вони були у мирні та не завжди безхмарні у відносинах із США часи...

Клуб паралізованих страхом і коаліція рішучих

Провальну комунікацію західних лідерів, у якій повністю відсутній елемент стратегічної невизначеності, ми в Центрі "Нова Європа" визначили як одну з топ семи помилок Заходу за два роки великої війни...

Гарантований безпековий самообман

Отже, президент Володимир Зеленський (не кажучи вже про главу його офісу Андрія Єрмака) й далі публічно наполягає на тому, що Україна домовляється з низкою країн-партнерів саме про безпекові гарантії...

Після Брюсселя

У той момент, коли вже європейські партнери і друзі почали приречено розповідати, що нічого катастрофічного не станеться, якщо "чистого" рішення у Брюсселі щодо відкриття вступних переговорів не буде, бо Україна залишається кандидатом на членство (і це ключове), а переговори можна відкрити і в наступному році, ми таки отримали повноцінне "так"...

Про американський список

Чи варта країна, котра має проблеми з корупцією та верховенством права, підтримки США лише тому, що вона є жертвою безпрецедентної за понад півсторіччя військової агресії в Європі? Має, якщо її існуванню як держави загрожує смертельна небезпека...

Емоції, які вбивають довіру. І партнерство з Польщею?

Отже, Україна та Польща на найвищому рівні вирішили винести українсько-польську кризу на трибуну Генасамблеї ООН. Прикро і, зізнаюсь, боляче...