13 липня 2020, 12:54

"Дуда так Дуда"

Ну що ж, знову Анджей Дуда. Можливо для якихось країн світу болісне переобрання Дуди – це новина, в українських владних кабінетах, склалось враження, ніхто особливо іншого варіанту не очікував. Впевненість у тому, що переможе нинішній польський президент, була мабуть вищою, аніж у самого польського президента.

Важливе уточнення – не очікував ніхто з тих у Києві, хто цікавиться і переймається польським напрямком. А таких можновладців – і це потрібно відверто визнати – в українській столиці насправді небагато.

Можливо, така налаштованість на перемогу Дуди відбулась через коротку і стрімку кампанію – в українській столиці ще просто не встигли перепрограмуватись на інший сценарій, за інерцією рухаючись по тому, який був актуальний якихось півроки тому.

Ризикну припустити, що в офіційному Києві, на відміну від деяких інших європейських столиць, переобрання Дуди цілком прийнятний варіант. Із серії – "Дуда – так Дуда". Особливо враховуючи, що за спиною іншого кандидата – мера Варшави Тшасковського – в окремих кабінетах бачили тінь Дональда Туска, якому приписують симпатії Порошенку. А гарні друзі Порошенка апріорі не можуть бути гарними друзями Зеленського.

Звісно, за президентства Тшасковського навряд чи настільки б пріоритизувались з польського боку питання історичної пам'яті – все ж таки залежність від "антиупівського" електорату це не про мера Варшави, це про Анджея Дуду. Водночас, варто зауважити, що у Києві за роки правління ПіСу вже адаптувались до сфокусованого на історичній політиці порядку денного польської влади і виробили певну схему поведінки. У минулому році, вже за президентства Зеленського, навіть вдалось зсунути з місця глибу, під завалами якої ледве не опинились наші відносини у часи Порошенка: було розблоковане питання видачі дозволів для проведення польською стороною пошукових та ексгумаційних робіт на території України, хоча далеко у цьому напрямку ми насправді не просунулись. Незважаючи на видачу дозволів на пошукові роботи у Львові, ексгумаційні роботи, наскільки розумію, так і не були проведені. Дозволи на пошукові роботи в інших локаціях на території України теж не були видані. Причина – українська сторона очікувала зустрічного кроку від польської – відновлення пам'ятної таблиці на горі Монастір. Через вибори в Польщі – спочатку парламентські, потім президентські – це не було зроблено. Після перемоги Дуди узалежнення українською стороною подальшого прогресу в процесі історичного порозуміння від відновлення пам'ятника триватиме, тому було б добре, якби новий термін свого президентства на українському напрямку президент Дуда розпочав, зокрема, і з цього символічного, але принципового для України жесту.

Які ще можливості відкриваються (чи коректніше – залишаються) з переобранням Дуди? Очевидно, Україні й надалі варто користатись дружніми взаєминами польського президента з нинішнім американським лідером. Україна правильно робить, коли намагається певні месиджі донести в Білий Дім через дружнього Трампу Дуду, тому що якби про Україну американському президенту від початку говорили наші друзі, а не вороги (Путін) і опоненти (Орбан), то, можливо, й уявлення у глави Білого Дому про Україну було б дещо іншим. Хоча, очевидно, треба було це робити раніше і більш активно. Інше питання, що ця можливість може носити достатньо короткостроковий характер, враховуючи шанси Джо Байдена на перемогу.

У цьому ж контексті, до речі, невикористаним є потенціал Дуди і у вирівнюванні діалогу між Україною та Угорщиною, враховуючи тісні зв'язки Варшави та Будапешту в останні роки. Принаймні, польські партнери могли б посприяти розблокуванню Комісії Україна-НАТО на високому рівні.

Що стосується власне двостороннього порядку денного, то в українській столиці спочатку мають для себе визначити, наскільки вони готові пріоритизувати діалог з Варшавою і наповнити його змістом. Добре і правильно, коли дипломатичний радник президента називає Польщу в числі ТОП-3 стратегічних партнерів, однак погано, якщо інші високі чини апелюють до польського напрямку, як до чогось другорядного, "дрібного", який і близько не може зрівнятись з відносинами Києва з деякими іншими міжнародними партнерами. Хоча від початку президентства Зеленського була і є переконаною, що якраз у відносинах з нашими західними сусідами – Польщею та Угорщиною – могла б полягати реальна, а не уявна, історія успіху зовнішньої політики Зеленського.

Помилкою було б вважати, що у нас з Польщею після приходу Зеленського вже все ок. Тому варто попрацювати на інші кейси. Це не так. Змінилась атмосфера, не більше. Далі потрібна продумана і посилена робота на результат з чітким баченням, чого, власне, ми очікуємо від наших відносин з Польщею. Без такого бачення не має, насправді, принципового значення, хто є польським президентом.

powered by lun.ua

Блінкен і 5 обіцянок Зеленського

Візит Блінкена – це передусім відповідь на питання "Чи заслуговує Україна на більшу підтримку США лише тому, що Україна продовжує бути жертвою російської агресії?"...

Блінкен і 5 обіцянок Зеленського

Візит Блінкена – це передусім відповідь на питання "Чи заслуговує Україна на більшу підтримку США лише тому, що Україна продовжує бути жертвою російської агресії?"...

Ми йдемо до НАТО чи шукаємо статуси "поза НАТО"?

В України завжди була проблема з багатоголоссям на зовнішній арені. Занадто багато у нас тих, хто люблять виступати соло. Хоча як красномовно свідчить наша новітня історія, добивались ми справді чогось вартісного у зовнішній політиці не з допомогою "виступів соло", а завдяки злагодженому та якісному "хоровому співу" – чи то на підтримку безвізу з ЄС, чи за летальні озброєння зі США...

Важливий сигнал 100 днів президентства Байдена

Під завісу перших ста днів президентства Байдена, коли всі жваво аналізують перші досягнення і перші промахи його адміністрації, я б хотіла звернути увагу на одне рішення, яке не про Україну, але на яке важливо було б звернути увагу і в Україні (знаю-знаю, крім саміту Путін-Байден нам взагалі мало що цікаво зараз;)...

Про що говорить дзвінок Байдена Зеленському?

Через два з половиною місяці після інавгурації Байден вперше поговорив телефоном з Зеленським. Ми не знаємо напевне, чи відбувся б саме вчора цей дзвінок, якби не загострення на Сході України та накопичення Росією військ вздовж наших кордонів...

Путін-вбивця від Байдена. Що це змінює для України?

З боку президента США наразі спостерігаємо досить цікавий підхід до України: Байден не має проблем з тим, щоб говорити про Україну, але вочевидь має проблеми з тим, щоб говорити з Україною...