Саміт переосмислення
Коли очікування трансформуються в результати, легко підбивати підсумки. Саме таким став саміт НАТО в Анкарі для України. Пропоную пройтись по чеклісту – заплановане і виконане.
-Визнання України як контрибутора трансатлантичної безпеки – є. На рівні декларації. Тобто на рівні лідерів 32 країн-членів НАТО. Це не просто про визнання нової реальності з новою роллю України, це про щось значно більше. Про що і чому важливо саме формулювання про контрибутора, а не, скажімо, провайдера – підказка: відкрийте Статтю 10 Північноатлантичного договору про заснування НАТО, яка визначає умови приєднання нових країн до Альянсу.
-Дворічні фінансові гарантії на військову підтримку України, закріплені у декларації лідерів. Тобто зобовʼязання країн-членів НАТО – європейських країн та Канади – надати Україні 70 млрд євро в цьому році та щонайменше 70 млрд євро в наступному. Вже тепер я можу дещо привідкрити завісу і розповісти, що до останнього консенсус саме щодо такої формули був неочевидним. У деяких країн були застереження щодо фіксації чіткої суми, у деяких – щодо того, аби фіксувати її на наступний рік. Були питання і щодо валюти. Ми наполягали саме на двох роках і євро, що дозволяє нам згенерувати більше додаткових коштів на додаток до тих, що вже були надані країнами в раси ух позитив ЄС та на двосторонньому рівні або задекларовані, але ще не спрямовані на конкретні потреби.
-Посилення ППО – так. Оголошені нові внески від низки країн в ініціативу НАТО PURL. Маємо також нового контрибутора ініціативи – країну, яка жодного разу не робила внесок: Чехію. Подібний сигнал надійшов і від Албанії. Про свою готовність вперше зробити внесок в PURL також заявила Туреччина – дуже вагомий крок. Перший саме в цьому році внесок висловили готовність зробити Словенія, Румунія, Португалія, Фінляндія... Внесок в PURL став ваговою частиною оголошеного в Анкарі нового безпекового пакету Данії. Новий безпековий пакет від Канади з фокусом на наш інший топ-пріоритет – далекобійні боєприпаси. Загалом, сам саміт – зокрема і засідання безпосередньо лідерів – відбувалось дуже в позитивній тональності щодо України: від захоплення тим, як ми змінюємо динаміку у війні на свою користь до заяв та конкретних внесків в посилення наших оборонних спроможностей. Справді віхове рішення Президента США Дональда Трампа про надання ліцензії на виробництво перехоплювачів до систем Patriot в Україні. Погодьтесь, для багатьох у світі – та й навіть в Украіні – кілька місяців тому таке рішення виглядало як майже фантастичне.
-Засідання Ради Україна-НАТО на рівні міністрів закордонних справ – є. У залі, де відбувався і власне саміт лідерів НАТО. За участі міністрів всіх 32 країн та Украіни, Верховного головнокомандувача обʼєднаними силами НАТО в Європі та командувача Європейського командування НАТО в Європі генерала Алексуса Грінкевича. Зі 100% позитивними виступами від усіх 32 країн-членів, починаючи від першої заяви, зробленої державним секретарем США Марком Рубіо. Багато країн – з підтримкою членства України не лише в ЄС, але і в НАТО. Тренд, який стає очевидним.
-Окрема, повноцінна зустріч Президента України та Президента США – є. Якщо не рахувати власне організаторів саміту – генерального секретаря НАТО Рютте та президента Туреччини Ердогана – то ми стали єдиною країною, запрошеною на саміт, з ким у президента США відбулась окрема, повноцінна зустріч. Причому зустріч, результати котрої потенційно здатні примусити одну країну до миру. І ця країна – це Росія. Загалом у Президента України відбулись окремі зустрічі з лідерами більшості країн-членів НАТО плюс, звісно ж, з Генсеком Альянсу, а також керівництвом ЄС та президентом Південної Кореї. Так, ми поки що не за столом Північноатлантичної Ради, але точно за столом з лідерами Північноатлантичної Ради. Своєрідна Рада Україна-НАТО в ексклюзивному форматі.
-Демонстрація інтеграції оборонних індустрій України та НАТО – так. Саме Президент України був запрошений як ключовий спікер на масштабний Форум оборонних індустрій НАТО. В рамках Форуму ми підписали три нові drone deals – з Нідерландами, Данією та Естонією, і ще окрему імплементаційну домовленість щодо оборонно-промислового співробітництва з Німеччиною.
Тому, підсумовуючи, підтримка Україна, яка була визначена одним з трьох ключових пріоритетів саміту, знайшла своє відображення у конкретних рішеннях зустрічі.
...В історії України та НАТО було багато різних самітів. Більшість з них – про зневіру, розчарування та навіть відторгнення. Крім того, завжди бракувало в результатах самітів поєднання негайних практичних рішень і стратегічних декларацій, вагу яких можна оцінити лише на відстані в часі. Саміт НАТО в Анкарі – інший. Він про переосмислення не лише самого Альянсу в напрямку розбудови НАТО 3.0, але й про переосмислення ролі України в євроатлантичній безпеці, про розуміння того, наскільки важливо інтегрувати Україну в нову трансатлантичну рамку інституційно, і що в інтересах самого більш європейського НАТО мати Україну всередині цієї рамки, а не зовні. Цей саміт також про вдалий баланс стратегічних рішень на кшталт визнання України контрибутором безпеки та фінансових гарантій з практичними результатами у вигляді конкретних внесків та рішень на посилення наших оборонних спроможностей. Рішень, потенційно здатних не лише допомогти нам краще захистись від російського повітряного терору, але й суттєво наблизити завершення війни.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
