Чи здатен Янукович від "не сказати ТАК" Путіну перейти до "сказати НІ"?
Ще до візиту Путіна було ясно, що українській стороні буде дуже важко встояти перед російською спокусою Митним союзом. Причому не лише владі, але й крупному бізнесу. Адже цільовою аудиторією російської інформаційної підготовки цього візиту були не лише уряд чи президент України, але й український олігархат, який зваблювали так званою внутрішньою ціною на російський газ і гіпотетичними великими прибутками.
Звичайно, Україна хотіла б мати вільний торгівельний режим як з Європейським союзом, так і з російським Митним союзом. Бажання українського керівництва стати сполучною ланкою між ЄС та МС через формулу 3+1 було, в принципі, похвальним, але виявилося, на жаль, мало реалістичним. Російські партнери швидко завершили арифметичну вправу: 3+1=4 (з підконтрольною Москві Україною всередині митного союзу).
Тому найважливішим успіхом усіх цих переговорів для української влади було не сказати Путіну "так". Якщо вірити зливам інформації, цього разу саме так усе й вийшло. Але насправді усе тільки починається. Графік візитів російського керівництва до України дуже щільний: два візити Путіна в квітні й потім візити Медвєдєва в травні і червні. Плюс візит віце-прем'єра Сєчіна для переговорів по газу.
Це виглядає, як дуже серйозний пресинг на українське керівництво. Головною темою для української сторони буде ціна на газ, а для Росії – політичний проект під назвою "Митний союз". І втримати такий тиск буде дуже важко.
Рано чи пізно від "не сказати так" доведеться перейти до "сказати ні". І свідомо заплатити за це право.
Про те, чого це може коштувати – свіжа стаття кишинівської журналістки й політичного аналітика Ірини Северин "Білорусь виходить із експерименту під назвою "Митний союз".
Уривок для початку:
"Торгівельна політика завжди була одним з головних важелів вибудовування політичної взаємодії з іншими країнами. Це означає, що тепер Білорусь і Казахстан змушені будуть від них відмовитися. Якщо Росія, наприклад, вирішить, що не буде імпортувати славнозвісні "ніжки Буша" із США, образившись за щось на Вашингтон, то рішення Москви тепер змушені будуть виконувати і Білорусь, і Казахстан. Якщо Росія захоче ощасливити когось допуском на свій ринок, то вони повинні будуть зробити те ж саме".
