Ще раз про американську відмову надати Україні летальну зброю.
Усе по порядку. Україна звернулася за допомогою до США після прямого російського вторгнення наприкінці серпня 2014 року. Україна понесла великі втрати. Нам потрібна була зброя стримування. І у прямому і в психологічному сенсі. Під час візиту до Вашингтону у вересні про це прямо говорив президент Порошенко. І в Конгресі і в адміністрації Обами.
Конгрес підтримав, Обама відмовив. З такими аргументами, які повторила Саманта Пауер (вона лише озвучила офіційну позицію свого керівництва). На той момент уже були Мінські домовленості-1, нав'язані Україні силою інтервента. І в Обами зробили вигляд, що у них повірили. Навіть самоусунулися від мінських переговорів. Саме така боягузлива тактика страуса, який ховає голову в пісок, і призвела до нового витка ескалації війни вже взимку 2015 року – боїв за Донецький аеропорт і битви за Дебальцеве.
Ескалація і нові сотні жертв відбулися всупереч логіці американської адміністрації: менше зброї – менше жертв. Усе якраз навпаки, чим менше у нас зброї – тим менше страху у наших ворогів. І тим більше жертв. Росія ніколи не дотримувалася таких підходів, її агресивні плани стримувала тільки сила і зброя.
Тому рішення адміністрації Обами відмовити нам у летальній зброї для стримування агресора – це стратегічна політична помилка. Я думаю, що на це рішення вплинула також позиція їхніх європейських союзників – франко-німецького тандему. Умиротворення агресора на полі бою (фактично ціною територіальних поступок за наш рахунок) з паралельним накладенням на нього декларативних економічних санкцій – це так по-європейськи! Проте тут треба віддати належне американцям, вони зробили все можливе аби ці санкції були і дієвими і дошкульними. Однак, як бачимо, в ЄС знаходяться ті, хто прагне відмовитися і від цього...
Дотепер економічні санкції на тлі зниження цін на нафту і "деесклації" боїв на Донбасі були питанням стратегії Заходу. І поки ця стратегія буде робочою, вони відмовлятимуть нам у летальній зброї. Під різними приводами й за допомогою різних аргументів (корупція, зрадники – будь-що).
Але коли ця стратегія провалиться вони вимушені будуть її переглянути. Це станеться або після нового сплексу ескалації конфлікту вже в травні, або після провалу політики продовження санкцій на Раді ЄС у червні. Є і третій варіант – усе тлітиме до осені так як і зараз, з невеликими, зате постійними втратами, які дозволятимуть закривати на це очі сильним світу цього...
І навіть пишатися тим, що це вони зуміли добитися "деесклації".
