Про ПАРРЄ (парламентську асамблею російської Ради Європи)
1) Рішення про повернення в ПАРЄ РФ ухвалювалося не в самому ПАРЕ, а за його кулісами – національними урядами країн "старої Європи". У сесійній залі воно було просто імплементоване.
2) Причиною такого рішення є не тільки і не стільки 70 млн євро російського внеску до бюджету організації. Справжня причина – втома "старої Європи" від опору росіянам. Психологічно це схоже на втому українського суспільства від війни, тільки "стара Європа" воює переважно дипломатичними заявами й економічними санкціями.
3) "Стара Європа" потребує Росію Путіна у якості геополітичного партнера – для збалансування тиску з боку США (фактор Трампа). Тому контакт (діалог) з росіянами для них є важливішим за власну репутацію.
4) Це перший справжій удар по позиціях України з Заходу. Можемо констатувати кризу солідарності з Україною, яку "Стара Європа" намагається замаскувати балансуванням солідарністю з опозиційною Росією (громадянським суспільством). Мовиться про збереження права для російських громадян звертатися до Європейського суду з прав людини у тому ж Страсбурзі. Але це лише фантом для відведення уваги. Насправді це крок назустріч злочинцям у Кремлі.
5) Другий удар по позиціях України з Заходу може відбутися вже через 3 дні – під час зустрічі великої 20-и у Осаці, Японія. Президент Трамп відмовився зустрічатися з Путіним на попередньому саміті у Буенос-Айресі, начебто під приводом захоплення росіянами українських моряків неподалік Керчинської протоки. Але, як виглядає, також зняв цю свою попередню умову. І хоч я не виключав би, що Кремль у цьому питанні найближчим часом підіграє і Трампові і ПАРЄ, це усе-одно буде гра проти позицій України.
6) Чому такого не було раніше і чому це стало можливим саме зараз, ви, сподіваюся, розумієте й без мене. Перші зовнішьополітичні контакти новообраного президента Зеленського продемонстрували акулам світової політики усю його недосвідченість, слабкість і некомпетентність. А відмова президента контактувати з українською ж делегацією в ПАРЄ з очевидністю показала відсутність єдності в цьому питанні в самій Україні. Відтак нашу героїчну делегацію в ПАРЄ сприймали як політиків, які чинили відчайдушно останні спроби, але не маючи підтримки президента й уряду, вже відходять з наступними виборами. Це перша ціна авантюри з достроковими виборами.
7) Те що зараз розгортається довкола України було детермінізоване як ходом так і результатом президентських виборів. Зовнішньополітичної і безпекової ціни питання не хотіли розуміти 73 % виборців. Я не кажу що це дуже правильно, але добре, що баланс сил у війні з Росією тримався кілька років на особистих зусиллях Порошенка. Як би хто до нього не ставився, але з ним рахувалися, бо він діяв – опирався російській агресії і партнерському тиску. Зараз цього фактору немає, є вакуум сили, який швидко заповниться. І росіяни і Захід спробують покращити відносини між собою коштом національних інтересів України. А нам, як колись Тимошенко, підсунуть під носа тимчасово низьку ціну на газ: (
8) Ситуація виглядає дуже недобре для України і українців. Єдиним позитивом може стати винесений урок. А може і не стати. Залежить від того, хто отримає владу і робитиме висновки.
