Стислий простір війни
Я дуже люблю живопис Аліни Максименко. Її імпресіонізм – чутливий, ніжний. Вона, безумовно, одна з найталановитіших сучасних українських художниць.
А тут Аліна запросила на свою українську премʼєру документального фільму "Зшиті кроки", де в головних ролях – вона і її батьки, а події розгортаються в перші дні вторгнення, у закритому просторі деревʼяного дачного будиночку, де сімʼя переживає наступ російських окупантів на Київщину. Аліна на милицях змогла вирватися з окупованого Ірпеня 5 березня до батьків і вмовляє їх їхати на Західну Україну, але в них коти, собаки і... Дім. І в цій історії – доля десятків тисяч українських родин, літніх людей, багато з яких все життя говорили російською, і тут їх прийшли "спасать".
Життя в просторі, який стискається до розмірів однієї кімнати і може кожну хвилину завершитися. Всі ми переживаємо це щодня, бо війна не завершилася. Тому і фільм обривається в коридорі, де стоять сумки для евакуації, але навколо бігають коти, свої і ті, що прибилися, їх треба годувати і як залишити це своє життя і Дім...
Аліна з 10 років малювала своїх батьків, а тепер зняла їх в кіно. Це щоденник в складних обставинах, тому там немає нічого прикрашеного чи нещирого. Вони в тих обставинах, коли немає сенсу щось фільтрувати чи боятися, та на це немає й часу, бо ти взагалі не знаєш, скільки в тебе залишилось часу. Звуки вибухів, тривог, наша буденність, яка змінює і ламає нас, і ця правда про себе не завжди красива.
Художник Максименко дуже відчуває колір і завжди талановито ним гралася.
Її кіно – чорно-біле, там немає кольорів, як не було їх в нашому лютому-березні 22 року. Аліна визнає, що вона часто думає, чи зможе повернутися до живопису. Поки ні. Змінилася. Надлом.
Це дуже важкий і талановитий фільм. Новій Аліні я дуже бажаю знову бачити фарби. Всім нам -знову бачити фарби, попри все.
Р. S. Українська премʼєра відбулася в рамках фестивалю документального кіно Docudays.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
