Артур Дронь, який знає правду про війну
В мене тепер є примірник "Генімвея", який нічого не знає, з автографом Артура Дроня. Проза цього молодого автора стала відкриттям цього року, то ж з великим задоволенням відвідали з Оксаною Продан літературний вечір в Молодому театрі.
Артур читає свої вірші буденно і без пафосу, хоч в тих рядках стільки страшної правди, яку б не мало знати це покоління. Його новели говорять тим пережитим досвідом, який не намалює фантазія. І це дійсно дуже хороша література.
Артур відмовився від участі в кількох престижних західних фестивалях і перекладу в крутому норвезькому видавництві через те, що в проєктах брали участь "хороші русскіє". Ви ж розумієте, наскільки мені відгукується ця позиція! Вважаю величезною помилкою створення російської демократичної платформи в ПАРЄ, участь всіх цих лібералів в будь яких конференціях, бо це тільки легітимізує і олюднює зло. "Хороші російські опозиціонери можуть бути тільки в Російському добровольчому корпусі"- сміється Артур під оплески зали. Взагалі, він багато розмірковує про те, як донести Заходу, що і досі не позбувся емпатії до російської культури, правду про війну, варварство сучасної Росії і неможливість прощення, принаймні на цьому історичному етапі.
Кошти від збірки своїх поезій Дронь передає на реабілітацію дітей з аутичним розладом з родин військових і вже зібрав на цю добру справу майже 2 млн грн.
Він так смачно розповідає про нашу українську локальну ідентичність, яка допомогає і в армії. Це і правда наша унікальна особливість, яка збагатила Україну і українців своєрідним колоритом, гумором, піснями, діалектом, говірками, традиціями, жартами. Ми ж відразу бачимо західняка, східняка чи мого земляка з Центральної України.
В найважчі, найтемніші часи людина шукає кусочки світла і за них хапається – так зараз ми переживаємо війну, так на фронті солдат чекає листа, дзвінка коханої, повернення друга з позиції чи відкриває себе до творчості. Артур дуже спокійно і без пафосу читає свої вірші про війну, але в тебе в горлі перехоплює і ти не можеш стримати сльози.
"Приснись мені, будь ласка"- так просто, так важко, одним реченням – про молодих вдов...
"Все найважливіше – найпростіше..."
"Хтось спадкує нашу скалічену землю...з найбільшими в світі кульбабами"
Дуже цьому знайомству і з нетерпінням чекаю нових збірок.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
