Як у Вищому господарському суді тасують справи?
Представники ВГСУ на правах анонімності передали автору копію довідки про кількість касаційних скарг, які протягом 2013 року розглянув кожний суддя.
З документа видно, що навантаження на суддів нерівномірне. Законодавство ж вимагає враховувати обсяг навантаження при розподілі справ. Така дивна статистика свідчить, що автоматизована система у Вищому господарському суді за часів Татькова та Ємельянова давала серйозні збої.
Копія довідки про кількість касаційних скарг, які протягом 2013 року розглянув кожний суддя ВГСУ
За словами працівників суду, які передали документ, причиною нерівномірного навантаження є "людський фактор": втручання у роботу автоматизованого розподілу справ між суддями. Інакше кажучи, у Вищому господарському суді навчилися підтасовувати результати розподілу на користь "потрібних" суддів.
Як відомо, автоматизований розподіл справ – комп'ютерна система, яка розподіляє справи між суддями, враховуючи завантаженість судді та його робочий календар.
Запрацювала система у 2011 році для усунення голів судів від розподілу справ та зменшення хабарництва. Тоді ж була введена кримінальна відповідальність за незаконне втручання у роботу автоматизованої системи документообігу суду.
Однак вже 2012 року екс-голова Печерського райсуду Києва заявив, що роботу автоматизованої системи можна коригувати.
Аналіз документа з нетрів судової системи дозволяє відзначити дві особливості діяльності Вищого господарського суду.
1. Справи розподілені між суддями нерівномірно.
Так, у 2013 році найбільше роботи перепало судді Станіславу Мирошниченку, який опрацював 448 касаційних скарг. Його колега Віктор Москаленко протягом року розглянув тільки п'ять скарг, Олександр Удовиченко – 23, Сергій Могил – 40.
Це при тому, що середнє навантаження на суддю першої судової палати, до складу якої входить Мирошниченко, становить 256 скарг на суддю за рік. До слова, новий голова ВГСУ Богдан Львов у 2013 році встиг розглянути 143 справи.
2. Деякі судді примудрилися за 365 календарних днів розглянути 400 і більше справ. На другому місці після Мирошниченка за продуктивністю – Інна Алєєва із 433 скаргами. На третьому – Галина Прокопанич з 402 скаргами.
На жаль, представники ВГСУ не надали жодного доказу втручання у систему. До того ж копія довідки про кількість касаційних скарг не містить підписів чи печаток. Проте автор проаналізував перебіг розгляду справ найпродуктивніших суддів за 2013 рік і виявив кілька цікавих обставин.
Більш детально читайте в статті "Полтергейст у судді" на "Економічна правда".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
