Дилема Гройсмана: пацієнти чи "любі друзі"?
В новому уряді Володимира Гройсмана через політичні торги залишається вакантною посада міністра охорони здоров'я. Різні групи впливу не можуть дотиснути суперників, аби посадити в крісло "свою" людину.
Разом з тим, ряд медичних програм в минулому році провалено, що найближчим часом підвищить статистику смертності в Україні. Перед Гройсманом постав непростий вибір: або танцювати під дудку фармакологічних лобістів, або врятувати пацієнтів.
2015 рік, як і попередній, став катастрофою для МОЗ. Передача закупівель ліків міжнародним організаціям затягнулася. Сформувати результативну команду міністр Квіташвілі так і не зміг. Реформа медичних закладів не розпочалася.
За інформацією Держказначейства в минулому році чиновники МОЗу не встигли витратити більше 400 мільйонів гривень на ліки для тяжкохворих, які потребують бюджетної підтримки. Сьогодні в вечірніх ток-шоу можна почути, як Квіташвілі хизується єдиним досягненням – передачею права проводити закупівлі від МОЗ до міжнародних організацій. Щоправда це скоріше досягнення пацієнтських організацій. Останні безперестанку тиснули на чиновників, аби зрушити справу з мертвої точки. Про спротив чиновників говорить той факт, що ліки, які планували роздати хворим минулого року, реально заїхали в Україну в 2016-ому.
Будівництво століття "Охматдит" через бюрократичну тяганину профінансоване минулого року лише на чверть. Із півмільярда гривень лікарня майбутнього отримала трохи більше 130 мільйонів гривень. Причому до остаточного завершення проекту потрібні ще 2,3 мільярди гривень. Не складно підрахувати. Якщо чиновники продовжать витрачати по сто тридцять мільйонів гривень на рік замість п'ятиста, то у кращому випадку хворі діти побачать лікарню в 2033 році.
Цікавий сигнал про неадекватність МОЗу надійшов з вотчини Гройсмана. У Вінницькому обласному онкологічному диспансері працює один терапевтичний апарат, який лікує гамма-променями. Через що 30-40% онкохворих невчасно чи взагалі не отримують лікування. Медичний заклад звернувся до МОЗ з проханням допомогти поставити необхідне обладнання з Китаю. В МОЗі не кинулися створювати міжвідомчу робочу групу для вирішення питання, чи шукати додаткові бюджетні гроші, чи шукати приватних спонсорів. Як стверджують експерти проекту "Місцеві бюджети під контролем громадських і пацієнтських організацій", що фінансується фондом "Відродження", заступник міністра Віктор Шафранський тільки через півтори місяці (!) порадив вінницьким лікарям самостійно звернутися в Мінсоцполітики, яке відповідає за розподіл гуманітарної допомоги. Таким чином на Вінниччині досі працює один гамма-терапевтичний дистанційний апарат замість двох необхідних.
Тож і в 2015 році рівень смертності в Україні один з найвищих у Європі. Причому серед чинників не війна, а онкологічні та хвороби кровообігу.
Сьогодні громадські організації пропонують новому голові уряду розв'язати дилему на користь пацієнтів. Аби вирватися із торгів навколо посади міністра, Володимир Гройсман має зробити хід конем: обрати очільника міністерства за результатами відкритого конкурсу. Але у цього варіанта є один недолік: часу на роздуми залишилося обмаль.
Тому сьогодні посада міністра охорони здоров'я фактично є тестом для прем'єр-міністра України, який планує всім показати, як країною керувати. Або Володимир Гройсман увійде в підручники, як рятівник хворих співвітчизників. Або, як енний прем'єр, що втік від реформи медичної галузі.
p.s. вперше цей текст був опублікований на "Обозревателе" за пару годин до призначення Шафранського виконуючим обов'язків міністра охорони здоров'я. Схоже Гройсман обрав альтернативний варіант – замороження призначення нового міністра. Адже, статус "в.о." може затягнутися на місяці. Залишається сподіватися, що Шафранський не сховається в коридорах на Грушевського. А плечем до плеча з громадськістю розпочне боротьбу за життя пацієнтів в Україні.
Ну, і залишу для історії відписку Шафранського Вінницькому онкодиспансеру.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
