Війна так війна, стадіон так стадіон
Андрій Борисович,
Минуло вже три тижні, як я припинив обітницю мовчання (не давав інтерв'ю і дуже обережно писав на технічні теми), сподіваючись, що така демонстрація лояльності вирішить повсякденні питання нашого підрозділу – розблокує призначення на посади, присвоєння чергових звань, закупівлю дронів для нашої роботи.
Нагадаю, ця історія почалася рік тому, коли президент оголосив, що у нас створені "ракети-дрони" "Паляниця", а я в інтерв'ю журналістам наважився сказати, що ніяких "ракет-дронів" у загальноприйнятій класифікації зброї не існує, що дрони з реактивними двигунами – це крилаті ракети.
Нагорі образилися. Єрмак поставив завдання головнокомандувачу розібратися, головнокомандувач поставив завдання нашому генералу покарати, наш підрозділ збиралися розігнати, але потім просто відправили "в бан", помістили в "чорний список", всіляко заважали нам воювати.
Але ми воювали. Цілий рік ми воювали з противником і з нашими глухими військовими бюрократами, самі знаходили гроші, можливості, техніку, дрони. Самі розробляли і будували дрони, станції радіоелектронної розвідки, купували, обладнували і ремонтували автомобілі за свій рахунок, завдали збитків ворогу за рік більш ніж на 100 млн доларів при витратах на роту близько 1,5 млн доларів. Зберегли людей, набрали ще людей, нікого не втратили.
Минув рік – ситуація не змінилася. Я плюнув на всі можливі наслідки, вийшов з внутрішньої еміграції, згадав, що я в минулому не тільки професійний військовий, журналіст, бізнесмен, конструктор дронів, інженер, але й учасник всіх Майданів і революцій з кінця вісімдесятих років. Я почав війну з дурнями.
Війна так війна, стадіон так стадіон.
Через три тижні начальство, нарешті, згадало про нас і раптово запросило звіт про бойову роботу за рік, який давно подавався, але ніхто його не читав; мародери, які "заробляють" надзвичайні гроші на війні, затаїли на мене образу; в СБУ завели на мене чергову справу. Все йде за планом.
Три тижні тому я публічно просив Андрія Борисовича дати команду розблокувати наш підрозділ, провести давно назрілі призначення і присвоїти давно заслужені звання нашим людям, дозволити закупівлю дронів для нашої роботи. Але нічого не змінилося.
Тепер я хочу більшого. Вимагаю притягнути до відповідальності мародерів, повернути конкуренцію на ринок безпілотників, монополізований близькими до влади компаніями, провести відкриті конкурси і порівняльні випробування БПЛА, створити, нарешті, державний орган, відповідальний за розробку, виробництво і застосування безпілотників на війні, поставити на чолі цього органу людину безумовно професійну і незалежну від дилетантів і популістів.
Війна так війна, стадіон так стадіон.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
