Коротка історія сучасної української політики
Був на цікавому ефірі. Давно не було такої свободи слова – з часів Савіка Шустера (можна по-різному стосовно нього ставитися, але студія збирала півкраїни біля телевізора). Коротше, запросили на Суспільне "Новий відлік". В середині передачі я раптом зрозумів, що це прямий ефір)) І дякувати богові – ніхто нічого не виріже. Нате!
Про що говорили? – Про стратегію перемоги (закреслено) хоча б вистояти (підкреслено).
Мої слова: стратегії ніякої немає; немає взагалі; дрони – тільки інструмент ведення нової високотехнологічної війни, але стратегії як не було, так і немає; подивимося на стратегію з 2019 року – подивитися в очі путіну, перестати стріляти, ударні формування РФ біля наших кордонів не спостерігаються; шашлики на травневі; ударні формування не спостерігаються; караул, все пропало, але ми не втекли! (варіант – розстріл Татаровим чеченських терористів під вікнами офісу президента); переговори в Біловезькій пущі; переговори в Стамбулі; Буча; ніяких переговорів!; ми відвоюємо Донбас і Крим; ми в Криму будемо зустрічати Новий рік; форум миру нас врятує; ще один форум миру нас врятує; договір про безпеку – топ; топ-топ; Трамп-трамп-трам; подивитися в очі путіну...
Така коротка історія сучасної української політики.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
