Війна триває
Доповідаю: приступив до виконання завдань у складі одного із загонів Держприкордонслужби на східному напрямку.
Колектив чудовий, умови терпимі, війна триває.
Відправив мене сюди голова ДПСУ пан генерал Дейнеко особистим наказом, як поважну особу.
Спочатку кинув у розподільчий пункт на Рівненщині, де за його вказівкою мене замкнули в казармі з бусифікованими й ухилянтами, і ставилися як до злочинця – нікуди не випускали, і навіть курити дозволяли тільки в огородженому "мавпятнику" біля казарми чітко за розкладом.
На війні, зрозуміло, тиснути складніше, але і тут пан Дейнеко вигадує для мене хоча б малі, проте важливі і витончені незручності.
Пана Дейнеку можна зрозуміти – в нього велике серце, тому він так гостро реагує на образи, які, як йому здається, я завдав робітникам офісу президента, працівникам компанії Fire Point, і йому особисто.
Понад рік тому Дейнека вже погрожував розформувати наш підрозділ за хайповий заголовок, який придумали журналісти до мого технічного інтерв'ю. Цього року додалася критика Fire Point і мої свідчення в НАБУ.
Все це вважається ознаками "неефективності" і "безрезультативності" підрозділу за версією Сергія Васильовича, тому і ставлення до мене у нього особисте, царське – розжалувати, бити різками і заслати в солдати.
Якби навпаки – підрозділ дійсно був би неефективним, проте я б всюди співав осанну дорогим батькам нації і їх бізнес-партнерам, то сидів би зараз у київському ресторані разом з Сергієм Васильєвичем.
Війна триває. Тепер займаюся фпв-дронами. Типова майстерня, яких багато. Хтось налаштовує дрони, хтось вигадує скіди, ціла артіль військовослужбовців готує для підарів "цукерки". Нічого, нібито, складного, роботи багато, рук не вистачає.
Є бажання поліпшити пташки, є технічні проблеми, є ідеї, як їх вирішити.
В минулому житті, до ліквідації підрозділу, я б одразу поставив завдання нашим конструкторам, інженерам, знайшов би гроші, ресурси, і все б зробили ще на вчора, але тепер я звичайний майор, котрий буде писати рекламації на виробника, вмовляти волонтерів, і чекати місяцями на вирішення питань.
Пан Дейнеко вважає, що так краще. Що це державницькій підхід.
І нехай ніхто тепер не літає до москви, а в покинутому ангарі гниють новітні розробки літаків, катапульт, двигунів, тощо. Нехай в пустих лабораторіях ховаються дивовижні відкриття, вмирають тисячі годин розрахунків і експериментів, а на карті планування операцій меркнуть примари вкраденої перемоги. Головне, щоб велике серце Сергія Васильовича не боліло.
Але цього я йому точно не обіцяю.
‐‐----------
До уваги журналістів: з завтрашнього дня я офіційно у відпустці – вперше з початку війни – буде час для офігенних історій та інтерв'ю.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
