Показова розправа
Дейнеко хоче видати мене ворогу.
З різних джерел я отримую узгоджену інформацію, яка дає мені всі підстави вважати, що голова Держприкордонслужби України генерал Сергій Дейнеко готує "пакет документів" для позбавлення мене українського громадянства і депортації до Білорусі – до ворога.
Пан Дейнеко публічно стверджує, що Касьянов не вийшов з громадянства Білорусі, що десь є мій білоруський паспорт, і що я не ставав на військовий облік в Україні й не складав присягу на вірність українському народові. Мовляв, "Касьянова з Україною нічого не пов'язує".
Це не відповідає дійсності.
На відміну від пана Дейнеки я народився в Україні, в місті Дубно Рівненської області, де досі живуть мої родичі. Навчався в Києві – у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі (КВВАІУ), і після отримання звання лейтенанта був відправлений служити до Білоруської РСР ще за радянських часів. Там ми затрималися надовго – народилися діти. Однак зв'язків із Батьківщиною ніколи не втрачали.
У 2002 році ми повернулися до Києва. Дружина завжди була громадянкою України; я без проблем отримав громадянство України в 2004 році. У тому ж році став на військовий облік у Святошинському військкоматі.
Я – активний учасник двох Майданів, мене добре знають десятки активістів і журналістів. На війні – з квітня 2014 року: спочатку як волонтер, потім як доброволець, конструктор безпілотників і людина, яка їх застосовує – до кінця 2016 року. Маю орден від президента, дві одиниці нагородної зброї та інші відзнаки.
На великій війні – з перших хвилин. Жителі Макарівського (Бучанського) району добре знають, як воював Касьянов. Ми готувалися до війни, коригували вогонь артилерії, вели розвідку, мінували дороги, виводили цивільних, а потім звільняли свої села.
Наприкінці весни – на початку літа наш загін добровольців пройшов всебічну перевірку, у тому числі на поліграфі, і нас зарахували до ГУР.
Пан Дейнеко запросив нас до ДПСУ в лютому 2024 року. Ніяких питань до мого білоруського минулого в нього тоді не було. Влітку 2024 року я знову проходив поліграф.
Я подав заяву про корупцію в ДПСУ до правоохоронних органів.
У зв'язку з цим звертаюся до Офіс Генерального прокурора, Державне бюро розслідувань, НАБУ, Національне агентство з питань запобігання корупції – НАЗК, до Державна міграційна служба України, а також до депутатів Верховна Рада України, Юлія Яцик, Роман Костенко, Анна Скороход, Владимир Арьев з проханням дати правову оцінку діям голови ДПСУ генерала Сергія Дейнека, який, на мою думку, намагаючись приховати свої правопорушення, готує розправу над свідком.
Звертаюся до президента України Офіс Президента України з проханням не підписувати Указ про позбавлення громадянства Юрія Касьянова.
У День Гідності та Свободи я був серед тих, хто першим вийшов на Майдан, і стояв там до останнього дня за вільну Україну. Пана Дейнеки з нами не було.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
