Страх вбиває нас
Не про війну. Подивіться на справу Магомедрасулова.
Всі знають, що він не винен. Знають слідчі. Знають прокурори. Знають судді. Знають депутати парламенту, знають члени уряду. Знає президент. Знає суспільство. Знають лідери громадської думки, блогери, політики, журналісти.
Знають всі. А він сидить.
Це історія про нас, про Україну, яка все знає, все розуміє, яка про все говорить, всім співчуває. І яка сидить.
Плівки Міндича сколихнули суспільство, в соціальних мережах піднялася буря, блогери знахабніли, журналісти відкрили рота, депутати збунтувалися, зажадали крові Єрмака, коаліційного уряду, і тихо пішли після зустрічі з президентом.
Телеграм-канали офісу роздають бунтівникам "державну зраду". Журналісти попереджають про нову атаку на НАБУ. Президент говорить про агентів кремля. Агенти кремля тихо очікують підозри.
Всі все розуміють, співчувають, ставлять лайки, і тихо радіють, що їх поки що не чіпають, тому що Магомедрасулов сидить.
Це діагноз смертельної хвороби. Ім'я якої – страх.
Саме від цієї хвороби тихо і непомітно померла свобода в наших сусідів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
