Можливості кращого миру ми втратили за чотири роки війни
Президент Зеленський вчора сказав, що Україна наближається до миру. А через кілька годин путін відповів, що миру не буде. Три роки тому путін просив про мир, тепер про мир просимо ми. Чому так сталося?
Якщо і буде мир, то це буде важкий мир, схожий на капітуляцію.
Але навіть такий мир нам необхідний, тому що іншого, кращого миру ми зараз завоювати не зможемо.
Тому що всі можливості кращого миру ми втратили за чотири роки війни.
Не тому, що погано воювали, а тому, що країна не готувалася до війни, тому що держава, суспільство і економіка так і не перейшли на військові рейки, тому що справедливу мобілізацію замінили бусифікацією, тому що вкрали на укріпленнях і дронах більше, ніж крали в мирний час на дорогах, тому що професіоналізм замінили особистою відданістю, тому що популізм переміг здоровий глузд.
І як би ми героїчно не воювали, ми не зможемо перемогти, коли за нашою спиною немає міцного тилу, а відверті зрадники, корупціонери і саботажники правлять країною.
Нам потрібна пауза, робота над помилками, перезавантаження, потрібні професіонали замість популістів, інженери замість корупціонерів, патріоти замість космополітів.
Проте зараз нам треба стримати натиск ворога. Вистояти. Не дати йому взяти більше, ніж він може. Не дозволити диктувати нам ще гірші умови. Не дозволити пʼятій колоні захопити владу. Це головне.
Сумно. Бо якби ми сьогодні воювали так само креативно і віддано, як у 2022-му, а не копіювали б російській досвід, якби війною займалися професійні військові, інженери, економісти, а не популісти і крадії, то ми б диктували умови міру, а не вони нам. Дійсно, маленька радянська армія ніколи не зможе перемогти велику радянську армію.
І якби ми сьогодні, вчора, позавчора літали на москву наші безпілотники, наводили б там шороху, то умови так званого "миру" могли б бути значно кращими.
Тоді б ми диктували путіну свою волю на очах у всього світу. Бо диктатор, якій не може захистити свою столицю, не може в тиші провести переговори з представниками Трампа, нічого не вартий.
Але ми не літаємо на москву, тому що голова ДПСУ генерал Дейнеко за наказом Єрмака знищив наш підрозділ, який єдиний за два останні роки міг це робити.
На жаль, президент Зеленський досі не відновив справедливість.
------
Шоу на околицях москви в ніч на 10 квітня 2025 року, коли в спробі зупинити наші безпілотники, ворожа ППО збила свій вертоліт Мі-28. Шкода, що вчора на переговорах Віткоффа з путіним у москві було тихо – https://www.facebook.com/share/r/14QfC6zoZtu/
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
